Захоплююче прокляття «Епохи змін»

6

У стародавньому Китаї, проклинаючи ворогів, бажали життя в епоху змін. Дійсно, зміна століть – період важкий і болючий в будь-якому столітті і державі. А останнє сторіччя на зміни так багато, що мимоволі задумаєшся, хто і коли встиг проклясти стільки людей і, головне, до якого коліна?

Поділитися:

У стародавньому Китаї, проклинаючи ворогів, бажали життя в епоху змін. Дійсно, зміна століть – період важкий і болючий в будь-якому столітті і державі. А останнє сторіччя на зміни так багато, що мимоволі задумаєшся, хто і коли встиг проклясти стільки людей і, головне, до якого коліна?

Хвиля, яка докотилася до України, на щастя, ще не зрівнялася за своєю потужністю з Югославією і сумно відомим Червоним Жовтнем. Однак, Київ робить все можливе, щоб якщо не побити рекорди, то хоча б зрівнятися з великими революціями за кількістю загиблих. В умовах сьогоднішніх реалій навіть Європейський Союз починає тиснути на Петра Порошенка з вимогами припинити каральну операцію і сісти за стіл переговорів. Правда, Київський кабінет не поспішає прислухатися до доводів розуму. І поки до українського уряду намагаються достукатися, давайте поміркуємо, яке майбутнє може чекати Новоросію. Нагадаю, що аж до 1918 року Харківська, Донецька і Луганська області числилися в складі Новоросійської губернії, поки Ленін не купив лояльність тодішніх київських властей цими трьома областями. До речі, не надто поцікавившись думкою місцевих жителів. Тепер Новоросія, взявши у Києва урок демократії вирішила, що у складі України залишатися не хоче. До речі, в склад Росії – теж не проситься. Новоросія бажає бути самостійною державою. Які ж перспективи здійснення цієї мрії? У 1995 році, після кровопролитної Боснійської війни, Республіка Сербська вибила собі право на суверенітет. Ціну за це довелося заплатити страшну. Світове співтовариство визнало держава тільки в 2012 році, тобто через 17 років. Очевидно, Організації Об’єднаних Націй було потрібно майже два десятиліття, аби переконатися в настійної бажання сербів жити своєю державою. Турецька Республіка Північного Кіпру визнана досі. Хоча про свою незалежність оголосила ще в 1983 році, після майже десятиліття боротьби за право мусульман жити окремо від греків. Ну і найактуальніший приклад Шотландія, яка після століть боротьби за незалежність чекає 18 вересня, щоб на Референдумі спробувати довести своє право на незалежність від Великобританії. Якщо Шотландії, Каталонії вдасться здобути незалежність, а шанси на це досить великі в міжнародному праві буде створено прецедент. Принизливий, небажаний для Старого і Нового Світу, проте з нею доведеться рахуватися. Правда, в XIX столітті Джордж Вашингтон, Авраам Лінкольн вже подібний прецедент створили, але про нього сьогодні, в контексті міжнародної політики, відмовляються згадувати навіть США. Зрозуміло, конфлікт можна було б дозволити менш травматичним для Української територіальної цілісності чином визнавши за Новоросією особливий статус (федерації, конфедерації або автономії). Але такий сценарій був можливий у квітні-травні. До того, як каральна операція відрізала усі шляхи до возз’єднання України. Тепер же голова Президії Верховної Ради Донецької Народної Республіки Борис Литвинов прямо заявляє – ніякої мови про статус Новоросії у складі України бути не може: «у Верховній Раді ми прийняли постанову. Суть цієї постанови зводиться до одного. Я його зачитую: “Всім органам державної влади Донецької Народної Республіки і посадовим особам у своїй діяльності з ведення консультацій і переговорів з органами влади та посадовими особами інших держав і міжнародних організацій керуватися виключно Декларацією про суверенітет Донецької Народної Республіки”, – заявив Борис Литвинов. «Ні про які «в складі», «федеративна», «конфедеративная» сьогодні говорити ніхто не має права, тому що, з одного боку, є декларація, а з іншого – підтвердження цієї декларації на засіданні Верховної Ради», – заявив Литвинов під час прес-конференції 15 вересня. Шанси зберегти Україну в колишніх межах є і зараз. Категоричність уряду Новоросії, не бажає розлучатися ледь здобутою незалежністю могли б пом’якшити переговори, за умови готовності Києва до поступок. Що б не говорили пропагандисти, однак, розкол України невигідний нікому на міжнародній арені. І проведення референдуму з подальшою федералізацією країни пішло б тільки на користь обом сторонам конфлікту. Зараз багатьом здається, що події останніх місяців зробили неможливим примирення. Занадто багато людей загинуло і постраждало в цьому конфлікті. Але у великій політиці немає нічого неможливого та згоду на Федерацію – це менше зло для всіх. Правда, лише в тому випадку, якщо обидві сторони проявлять мудрість. Поки ж у Новоросії, як у героя російських казок, є три шляхи: 1. Воювати до перемоги. Можливо, цю війну навіть вдасться виграти, однак, не надмірною чи виявиться ціна цієї перемоги? 2. Можна піти на компроміс. Це самий безболісний варіант для жителів як Новоросії так і України, але найскладніший для політиків, адже доведеться йти на поступки, домовлятися, жертвувати популярністю і рейтингами. Для нього необхідні політична мудрість, зрілість і далекоглядність. 3. Вичікувати, відстоювати своє право на незалежність у міжнародних інстанціях, тим самим підвищуючи професіоналізм своїх юристів і дипломатів. Апелювати до прецедентів і нормам міжнародного права. Єдине, чого не вдасться зробити Новоросії і Києву, пробачити один одного. Але для мирного співіснування ні прощення, ні особливої любові не потрібно. Тільки готовність політиків домовлятися в ім’я блага вибрали їх громадян.