Народ і дворянство

7

Можновладці в Україні, незважаючи на внутрішні конфлікти, дуже єдині у своєму ставленні до народу.

Поділитися:

Можновладці в Україні, незважаючи на внутрішні конфлікти, дуже єдині у своєму ставленні до народу.

Вивчати історію буває украй корисно для розуміння термінів і процесів сучасності.

Наприклад, в наш побут давно і щільно увійшло слово «нація». Ми багато говоримо про національне відродження, національну єдність і так далі. При цьому слово «нація» у східній Європі вперше почало використовуватись в Речі Посполитій і означало не всіх жителів цієї території, а тільки шляхту і заможних купців. Інші піддані, наприклад, селяни або ремісники, частиною народу не вважалися, бо не мали суб’єктності. Від них в державі нічого не залежало.

У такому світлі всі сучасні розмови про націю виглядають дуже іронічно. Можновладці в Україні, незважаючи на внутрішні конфлікти, дуже єдині у своєму ставленні до народу. Якщо ми вже заговорили про Речі Посполитої, то не зайвим буде нагадати, що право нації на повстання, про яке так багато говорять в Україні і якими обґрунтовують не цілком законної зміну державної влади після Майдану (конкретно по букві закону), там теж існувало. Називалося воно prawo oporu або ius resistendi , якщо на латині. Ось тільки це було право на повстання саме нації, тобто дворянства і до народу в широкому сенсі стосунку не мало. Використовували це право різні групи шляхтичів (зараз ми б назвали їх кланами або групами впливу) для залякування короля, коли той намагався гнобити дворян. Так були вигнані з країни Казимир I Відновлювач і Болеслав II Сміливий – далеко не останні люди в історії східної Європи. Але і їх від свавілля дворян це не врятувало. Безодня нових смислів відкривається, якщо зрозуміти цю польсько-литовську норми в контексті сучасної України. Особливо, якщо подивитися на задоволені обличчя сучасних «дворян».

У 21 столітті для того, щоб уникнути такого свавілля, існує законодавство і Конституція. Але навіть вона не завжди допомагає:

«Стаття 108 Конституції україни містить вичерпний перелік підстав для припинення повноважень президента, який, як відомо, розширеному тлумаченню не підлягає. Рада ж застосувала не передбачене Конституцією підстава: „самоусунення президента від виконання своїх обов’язків“, що явно перевищила надані їй повноваження. Очевидно, що метою такого безпрецедентного рішення була делігітімізація всіх можливих дій і рішень чинного на той момент президента. Адже Янукович міг не тільки віддати письмовий наказ про силової операції з відновлення конституційного порядку в країні, але і, за прикладом президента Сирії Башара Асада, просити військової допомоги у президента РФ Ст. Путіна. Саме цим і пояснюється логіка дій депутатів та їх поспішність у прийнятті цього і деяких інших абсолютно неконституційних рішень».

Висновок звідси можна зробити тільки один. Поки закони пише «дворянство», то і чекати їх правильного використання не варто.