Особливий не особливий статус

6

Зростає розчарування, що переходить в роздратування українців до своєї влади. Майдан домігся лише зміни осіб, при цьому залишивши все, за що стояв. Анексія Криму, війна, девальвація гривні, інфляція – це те, що отримали українці замість миру і стабільності.

Поділитися:

Зростає розчарування, що переходить в роздратування українців до своєї влади. Майдан домігся лише зміни осіб, при цьому залишивши все, за що стояв. Анексія Криму, війна, девальвація гривні, інфляція – це те, що отримали українці замість миру і стабільності.

Вже ні у кого не викликає сумніву, що гра з особливим статусом Донбасу лише відстрочка війни. Чого тільки варті висловлювання президента України на нещодавній прес-конференції: «Немає ніякого «особливого статусу» Донбасу, є «особливий режим місцевого управління»». Це, на переконання Порошенка означає, що управляти територією ДНР і ЛНР буде тільки українська влада, буде призначати суддів, прокурорів і т. д. Взагалі введення в обіг вираз «особливий статус» відвернули людей від сутності самого президентського закону. Ось саме тут ЗМІ попрацювали на «відмінно». Це ще один приклад зомбування людей в короткий термін на тлі війни в Донбасі. Час писати дисертації за масового політичного маніпулювання. Умови, які Київ висуває молодим республікам зводяться тільки до того, що ДНР і ЛНР українська територія. Так, є обіцянки визнати самопроголошені республіки, АЛЕ тільки після виборів 7 грудня і з української, і ніяк не особливому, законодавства. А тепер давайте уявимо, хто прийде в парламент після 26 жовтня, і відразу зрозуміємо, що такі умови лише гра, маніпуляція свідомістю та передвиборча технологія. Питання про легітимність мінських угод теж стоїть дуже гостро. Хто делегував представників української сторони, які їх повноваження? Адже при такій розстановці, президент Порошенко просто скаже, я не домовлявся, я не нічого не підписував і взагалі це не більш ніж консультації. Звичайно, величезним кроком є сам факт переговорів. краще війни і це аксіома. Але кожен день війна триває, кожен день гинуть люди, ведуться масовані обстріли східних територій. За фактом режиму припинення вогню немає. У Мінську багато говорили про моніторинг ситуації, а представники ОБСЄ фактично не справляються з величезною роботою по фіксації порушень домовленостей. Таке мляве дійство не вселяє оптимізму жителям молодих республік. Поки військові будуть розглядати один одного в приціли війну не зупинити. Тому вкрай необхідно повертатися і повертатися до переговорного процесу. У ДНР і ЛНР прийняли рішення про проведення виборів 2 листопада, прийняли закони про вибори. І для мільйонів людей це крок, який остаточно закріпить державність республік. Якщо 11 травня допомогою самої демократичної процедури в світі – референдуму, люди висловилися за свою самостійність, 2 листопада, вибравши представницькі органи влади, вони завершать процес формування республік. Саме цього і боїться українська влада, т. к. станом на 2 листопада нового радикального парламенту в Україні ще не буде, ще будуть підраховуватися результати своїх виборів. А до 7 грудня цілком виникла б ситуація, що закон отримав назву про особливий статус просто скасували б, оскільки розстановка сил у Верховній Раді Україні. Але треба розуміти, що виборчий процес в республіках запущений і він значніше демократичніше, ніж в Україні, що українські вибори на територіях ДНР і ЛНР не будуть проходити і що інші області і не тільки південно-сходу вже точково заявили про своє бажання бути самостійними, остаточно закриють проект під назвою «Україна». Що стосується самих переговорів, то вони на цьому етапі потрібні, оскільки їх головна мета – це припинити війну і зберегти життя мільйонів як з однієї, так і іншої сторони.