Наглий «дембель» закону про люстрацію

6

Як і очікувалося, відразу після голосування 26 жовтня, правляча адміністрація України винайшла спосіб ліквідувати закон «Про очищення влади». Завдання №1 – скасувати хоча б частину норм. Схема така…

Поділитися:

Як і очікувалося, відразу після голосування 26 жовтня, правляча адміністрація України винайшла спосіб ліквідувати закон «Про очищення влади». Завдання №1 – скасувати хоча б частину норм. Схема така…

Останні новини підтверджують, що українська влада спочатку розглядала закон про люстрацію в першу чергу як передвиборний хід. Як і очікувалося, відразу після голосування 26 жовтня, правляча адміністрація України винайшла спосіб ліквідувати хоча б частина норм закону «Про очищення влади». Знаючи високі моральні якості і рівень правосвідомості українських суддів, ніхто не здивувався, коли днями Пленум Верховного суду України прийняв офіційну постанову, має всі шанси раптово вимкнути частина норм закону.

Українські судді відомі на весь світ не лише своєю об’єктивністю і суворому дотриманню букви закону. Але і, судячи з усього, прагненням «не шкодуючи живота свого», відстоювати справедливість і законність. А свою повсякденну роботу українські судді на чолі з керівництвом Верховного суду звикли звіряти виключно за Конституцією України. Тому, знаючи високі моральні якості і рівень правосвідомості українських суддів, ніхто не здивувався, коли днями Пленум Верховного суду України прийняв офіційну постанову, має всі шанси раптово вимкнути частина норм закону про люстрацію. Пленум під головуванням голови Верховного суду Ярослава Романюка постановив звернутися до Конституційного суду з проханням розтлумачити, наскільки деякі положення закону «Про очищення влади» відповідають Конституції України. «Звернутися до Конституційного суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції п. 6 ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 2 ч., а також ч. 3 статті 3 закону України від 16 вересня 2014 року «Про очищення влади», – говорить пряма цитата з постанови пленуму. Якщо перекласти з юридичної мови на людську, то ідея Верховного суду полягає в тому, щоб захистити суддівський корпус від дії закону «Про очищення влади». І якщо Конституційний суд підтвердить, що дані норми суперечать Конституції України, таке рішення стане прецедентом.

«З правової точки зору, а не з точки зору революційної доцільності так звана «люстрація» – це пряме порушення норм Конституції. А також Конвенції про захист прав людини і фундаментальних свобод, яка згідно ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства», – дає правову оцінку Олена Льошенко, викладач права та практики Європейського суду з прав людини, експерт у галузі захисту прав людини.

Якщо говорити про конкретних статтях Конституції, яким суперечать норми закону про люстрацію, то виходить наступний список:

– «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (стаття 22 Конституції України) – а новий закон як раз обмежує право займати посади на державній службі для ряду чиновників, що мали відношення до адміністрації Віктора Януковича, КПРС та комсомолу. Олена Льошенко зазначає, що «ця норма Конституції порушується найчастіше при прийнятті нових законів або внесенні змін в старі. Особливо останнім часом…»;

– «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності…» (стаття 43) – а закон «Про очищення влади» обмежує право вибору професії для перелічених вище категорій громадян України;

– «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення» (ст. 58) – а на період правління адміністрації Януковича-Азарова (не кажучи вже про радянські часи) державна служба або політична діяльність не вважалися правопорушенням;

– «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України» (ст. 64) – тобто, якщо Основний закон закріплює однакове для всіх право на працю, то обмеження такого права або заборона обіймати посади на державній службі протягом 10 років – це протиріччя нормам Конституції.

Але закон про люстрацію суперечить не тільки Конституції, а й міжнародним договорам, ратифікованим Україною. «Європейська конвенція про захист прав людини і фундаментальних свобод – це не просто декларація правових норм, її відмінність від багатьох міжнародних договорів полягає в тому, що норми Конвенції захищені досить ефективним механізмом – Європейським судом з прав людини, і трактуються ним у своїй практиці», – пояснює Олена Льошенко. Експерт у галузі захисту прав людини звертає увагу, що стаття 6 Конвенції закріплює «право на справедливий суд». «Тому обмежувати кого-то займатися професійною діяльністю на підставі інкримінованого правопорушення має право тільки суд. Причому, справедливий суд, у контексті практики Європейського суду. Тільки суд може на підставі наданих доказів розглянути питання про перевищення службових повноважень конкретною посадовою особою і винести відповідне рішення. Ніякий закон не може без судового рішення обмежувати в правах і гребти під одну гребінку купу людей», – стверджує Олена Льошенко.

Тому нинішню спробу Верховного суду опротестувати окремі положення закону «Про очищення влади» варто розцінювати як пробний камінь. Пробний як у правовому, так і в іміджевому плані. Рішення Конституційного суду стане першою юридичною зачіпкою, щоб обмежити дію закону про люстрацію. Що стосується іміджевої площині, то чиновники отримали залізобетонний привід кивати на Верховний суд, нібито з власної ініціативи націлився на закон про люстрацію, а обиватель – підстави вірити, що чиновники і політики тут не причому. Так, і для повноти картини – судова система в Україні сьогодні управляється, як і при Януковичі, в ручному режимі. Адже закон «Про судоустрій і статус суддів» від 2010 року, дозволяє Адміністрації президента тримати «в кулаці» практично будь-якого українського суддю окремо і формально незалежну судову гілку влади в цілому, ніхто не відміняв.