Не дефолту, а голодного бунту треба боятися

6

Навіщо і чого нам приховувати? Останні події і так з усією очевидністю поставили країну перед фактом: вже більше не буде обслуговувати зовнішній борг без девальвації національної валюти і плюс інфляція. А незговірливість політиків і почалася передвиборна кампанія додають експертам впевненості в тому, що потенціал падіння українського ринку ще не вичерпаний. Загроза дефолту стає більш ніж очевидним.

Поділитися:

Навіщо і чого нам приховувати? Останні події і так з усією очевидністю поставили країну перед фактом: вже більше не буде обслуговувати зовнішній борг без девальвації національної валюти і плюс інфляція. А незговірливість політиків і почалася передвиборна кампанія додають експертам впевненості в тому, що потенціал падіння українського ринку ще не вичерпаний. Загроза дефолту стає більш ніж очевидним.

Відразу хочу помітити, що в 1947 році Великобританія оголосила дефолт, а в 1973 році – США. І, до речі, в 2006 році ФРС Сполучених Штатів провела дослідження і дійшла висновку, що дефолти суверенних держав – це в даний час не є якийсь виняток, це навіть скоріше правило.

Більш того, дефолти країн зі слабкою і малою економікою, на зразок України, самі по собі не страшні. За великим рахунком, нам не допомагають ні валютні інтервенції, ні контроль НБУ за рухом валюти. З початку 2014 року до сьогоднішнього дня курс гривні до долара США знизився більш, ніж на 60%, при прогнозованому Мінекономрозвитку рівні інфляції до кінця поточного року близько 19%. Тому на ослабленні гривні поспішають нажитися деякі спекулянти, так і чимало продавців підвищують вартість своїх товарів не зовсім обгрунтовано. Також ЗМІ «розтрубили», що ряд великих іноземних компаній терміново почали виводити свої гроші з України. Перестали вірити в нас і міжнародні рейтингові агентства, наприклад, міжнародне рейтингове агентство S&P попереджає, що дефіцит бюджету у нас досягне 11% ВВП (включаючи дефіцит «Нафтогазу України»), а ВВП України до кінця року скоротиться на 7%.

І, звичайно, вже всі в один голос кажуть: ми чекаємо черговий кредит! Здається, ми намагаємося взяти позику звідусіль. Особисто для мене це дуже схоже на пізній радянський період, коли радянське керівництво приваблювало гроші просто звідусіль, щоб якимось чином заткнути «дірку» в держбюджеті, не проводячи ніяких структурних та інституційних реформ. І на 01.08.2014 року структура державного і гарантованого державою боргу за даними Міністерства фінансів України виглядає так:

сукупний державний і гарантований борг – 837445,6 млн. грн. – 100.0%.

У такій ситуації мені видається більш реалістичним і економічно грамотним – це оголошувати у нас в країні дефолт і далі плавно девальвувати гривню. До того ж наш обов’язок сьогодні дуже нестійкий, а капітал досить динамічно переміщається з України. А вільна орієнтація в безлічі інструментів управління державним боргом, вироблених в умовах фінансово-економічної кризи та апробованих в інших країнах, сприяла б формуванню модифікацій, пристосованих до українських економічних умов. Найімовірніше, саме тому інвестор-мільярдер Джордж Сорос закликав Європейський Союз створити сучасний «План Маршалла», щоб допомогти Україні вийти з кризи і інтегруватися в Європу. За його словами, Євросоюз міг би не тільки забезпечити приплив прямих іноземних інвестицій, але і навчання фахівців, у першу чергу в сфері управління. Сорос також зазначив, що таким чином надійшли країни Західної Європи по відношенню до держав Організації Варшавського Договору початку 1990-х і цим забезпечили успішний перехід до ринкової економіки. У той же час, Сорос попередив, що у 1940-50-ті роки «План Маршалла», що поширювався тільки на країни Західної Європи, призвів до відчуження східноєвропейських держав і СРСР і закликав не повторити таких помилок у поточній ситуації.

Цей момент треба з максимальною ефективністю використовувати в інтересах нашої економіки. Нам треба своїм західним партнерам чесно сказати: цей системна криза в Україні в умовах збройного конфлікту на сході країни не можна обдурити, ми вийшли на дорогу до дефолту. Тому як можна швидше пропонувати їм починати переговорний процес щодо реструктуризації нашого боргу, аж до часткового її списання (наприклад, як це свого часу зробили кредитори щодо Польщі, а потім Греції).

Навіщо і чого нам приховувати? Останні події і так з усією очевидністю поставили країну перед фактом: вже більше не буде обслуговувати зовнішній борг без девальвації національної валюти і плюс інфляція. А незговірливість політиків і почалася передвиборна кампанія додають експертам впевненості в тому, що потенціал падіння українського ринку ще не вичерпаний. Загроза дефолту стає більш ніж очевидним.

По-моєму, ми з усім світом на самому початку того, що відбувається і що найгірше чекає на нас. Тому що Греція – це тільки квіточки. Згадайте, Греція отримала кредит в 110 млрд. євро! Але справа-то не в цьому, оскільки за своїм держоблігаціями Греція повинна – 300 млрд. євро! 300! Розумієте?! І ці облігації сьогодні мають «сміттєвий» рейтинг. Так, по відношенню до розміру ВВП країни в Греції найбільший держборг – 125%. У той же час в Італії – 120%. Погодьтеся, це величезні цифри. І це означає, що в перспективі ми зіткнемося з тим, що грішми, за допомогою про списання боргу, за гарантіями прийдуть і Португалія, Ірландія, Іспанія, і, звичайно ж, Італія. І грошей на всіх не вистачить – це абсолютно очевидно! Нам треба поспішати. Не спізнитися б тільки.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України (www.ireu.org.ua)