Настав час рятувати активи закредитованих підприємств

7

Настав час рятувати власників і топ-менеджерів закредитованих підприємств, чиї розрахункові рахунки та застави виявилися в неплатоспроможних банках, від псевдопослуг недоучок, так званих «вирішував» і просто шахраїв. Тому з сьогоднішнього дня з партнерами починаємо професійно надавати комплекс послуг «під ключ» всім зацікавленим особам у купівлі-продажу бізнесу, а також з викупу активів роздрібного та корпоративного сегментів у Фонду гарантування вкладів.

Поділитися:

Настав час рятувати власників і топ-менеджерів закредитованих підприємств, чиї розрахункові рахунки та застави виявилися в неплатоспроможних банках, від псевдопослуг недоучок, так званих «вирішував» і просто шахраїв. Тому з сьогоднішнього дня з партнерами починаємо професійно надавати комплекс послуг «під ключ» всім зацікавленим особам у купівлі-продажу бізнесу, а також з викупу активів роздрібного та корпоративного сегментів у Фонду гарантування вкладів.

Посол США Джеффрі Пайетт 18 серпня заявив в інтерв’ю Ukraine Business Journal, що Україна зараз не потребує чергового траншу Міжнародного валютного фонду. Ось так! Так, політика високого рівня людськими почуттями не керується, не бере їх до уваги. Тому ймовірність того, що американці і керівництво ЄС будуть і далі терпіти марнослів’я наших корумпованих чиновників – занадто мала, навіть нульова.

У реальному житті ми це можемо побачити. Тоді ми дізнаємося насправді, що це таке фінансовий удар і режим жорсткої економії. І судячи з усього, нашому народові належить пройти цей жорсткий період шокової терапії. А поки нам не треба обманюватися, очікуючи, що наш старий державний апарат буде знищувати самих себе і основу свого власного добробуту, вводячи е-декларування.

Вводити е-декларації ніхто і не збирався. Цю помилку зробив Віктор Ющенко, за що і поплатився. При цьому він спирався саме на ті кадри, які загрузли в корупції і зробили держслужбу джерелом особистого збагачення. Цей скандал навколо введення електронних декларацій ще раз підтвердив, що ніякі реформи, які повинні знищити неефективні економічні і суспільні відносини, ті, що годували чиновників, сьогодні у нас принципово неможливі. Правда, якщо за проведення цих реформ не візьметься особисто Президент.

До всього цього у нас дуже слабкі перспективи зростання доходів населення і зростання економіки, як і раніше, брак зовнішнього та внутрішнього фінансування. І гривня в останні дні, як і раніше під тиском через погіршення ситуації з державними фінансами і відсутності прямих іноземних інвестицій. З цим важким станом економіки ми знову підійшли до чергового витка девальвації гривні.

Котирування гривні до «американцеві» на валютному ринку продовжують знижуватися. На цьому тижні долар в «обмінниках» пробив психологічну позначку в 25 гривень і підібрався до 26. Черговий антирекорд. Також інфляція почала активно реагувати на зростання вартості за комунальні платежі, плюс з вересня ще піднімуться ціни на електроенергію. На жаль, гривня підібралася до такого рівня, за яким вона не може залишатися. З простої причини: подальший обвал гривні дуже погано відіб’ється на економіці країни і може викликати гіперінфляцію. У 90-ті роки ми це вже проходили. І «веселуха» ще не почалася. Дефіцит бюджету і боргове навантаження продовжують зростати, немає і зростання податкових надходжень.

Так, у девальвації дійсно буває потреба створення при певних умовах цінових конкурентних переваг. З іншого боку, девальвація виявилася дуже небезпечною для української банківської системи, де сформувалася величезна негативна валютна позиція. Хоча і є плюси від девальвації гривні, але не все так вже і безперечно з її результатами. Ряд експертів вважає, наприклад, що девальвація, якщо брати її сукупний вплив на економіку України, завдає більше шкоди, ніж користі. Судіть самі. Девальвація допомагає збільшувати експорт тільки тоді, коли товари і послуги дешевшають, а люди купують більше. Така економічна логіка валютних війн, коли країна-продавець намагається відібрати бізнес у сусіда. Але останнім часом ця теорія, схоже, все більше розходиться з практикою.

У цьому зв’язку слід зазначити, що вплив девальвації на експорт насправді не так велика, як на імпорт. Адже імпорт скорочується внаслідок зміни внутрішніх цін значно швидше, і він же створює основний ефект на економічне зростання. Проте, саме тому має сенс обговорювати проблему доступності або ж обмеження виробничих потужностей з імпортозаміщення. До речі, зараз у нас немає таких можливостей і потужностей. Більш того, попит на імпорт стрімко йде, тому що наші люди просто скорочують витрати, які раніше витрачали на імпортні товари.

А от якщо б на українському ринку був потенціал конкурувати за якістю, зокрема, з європейськими виробниками, тоді б можна було заявляти, що девальвація гривні – це зростання наших конкурентних переваг. Але поки що це, на жаль, не так. Зараз від зниження курсу гривні в першу чергу страждають ті сектори української економіки, які орієнтовані на масштабний попит і залежать від імпортних комплектуючих.

Ось чому, впустивши зараз гривню, не можна далі підживлювати грошовий потік тільки за рахунок друкарського верстата. Більше того, саме свобода безконтрольної емісії гривні – це одна з найбільш небезпечних свобод. Тому нашим фінансовим владі треба в першу чергу подбати не про девальвацію гривні, а про залучення приватних інвестицій, наприклад, на внутрішньому ринку спільного інвестування. Саме внутрішні заощадження фінансово заможних громадян мають стати найважливішим джерелом “довгих” грошей.

Також настав час рятувати власників і топ-менеджерів закредитованих підприємств, чиї розрахункові рахунки та застави виявилися в неплатоспроможних банках, від псевдопослуг недоучок, так званих «вирішував» і просто шахраїв. Десяток разів мене запрошували акціонери великих підприємств для проведення переговорів з такими швидко зростаючими сьогодні мільйонерами, які пропонують викупити заставлене майно в інтересах клієнта. Під час переговорів, він випитував у них, яким буде їх алгоритм дій, наприклад, на стадії роботи тимчасової адміністрації, або коли банк перейде в управління ФГВФО, або на стадії ліквідації банку?

У відповідь вони висипали прізвища відомих чиновників, мовляв, все вирішимо, не турбуйтеся. Однак, в подальшому тривога тільки багаторазово посилювалася, т. к. робили свою роботу ці хлопці, вибачте за грубість, бездарно. Купу їх грубих помилок доводилося самому усувати. Тому з сьогоднішнього дня з партнерами починаємо професійно надавати комплекс послуг «під ключ» всім зацікавленим особам у купівлі-продажу бізнесу, а також з викупу активів роздрібного та корпоративного сегментів у Фонду гарантування вкладів. Для цього придбали КУА «ІНСАЙТ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» та ПАТ «ФАКТОР-КРЕДИТ «ФЕНІКС».

Справедливості заради треба визнати, єдине, що дійсно вдасться владі, впустивши гривню, – це скоротити імпорт, і як результат – отримати оздоровлення балансу поточних рахунків. Користуючись цією ситуацією, Кабміну Ст. Гройсмана треба оперативно створювати механізми фінансування економічного оздоровлення та модернізації підприємств. Це особливо важливо зараз, коли треба компенсувати дуже низьку активність приватних інвесторів, наприклад, організовувати проектне фінансування з участю НБУ. Але чи вистачить компетенції це правильно робити?

В цей же час, як наш Прем’єр-міністр випромінює з екранів телевізорів сліпучий оптимізм, все більш важливим стає індикатор економічних перспектив для України — поведінка ще ледь зберігся тонкого-тонкого шару середнього класу, а саме як ці фінансово заможні люди роблять зі своїми заощадженнями. Залишають в Україні або виводять за кордон? Думаю, відповідь зрозумілий, заможні українці голосують ногами, і їх голоси явно не на користь гривні, курс якої вже скоро буде набагато нижче сьогоднішніх тривожних рівнів.

І що змінилося зі зміною А. Яценюка на Ст. Гройсмана?! Ні позичати гроші в МВФ, ні обслуговувати борги легше не стало. Зростаюче негативне сальдо, як пилосос висмоктує з економіки України валютні кошти і продавлює курс гривні, а щоб утримати ситуацію, потрібні нові кредити, яких немає. Загострюється і шириться проблема безробіття. Звичайно, реальні наслідки кризи нам ще належить повною мірою відчути до кінця 2016 року. У цьому зв’язку дуже запам’ятав слова одного мого знайомого, нещодавно їм вимовлені: «Такий уряд дуже потрібно було Україні. Судячи з усього, міністри залишили нам тільки два виходи з цього великої кризи – поганий і дуже поганий».

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України