Нова опозиція: чи повірить їй Південно-Схід?

4

Опозиційний блок пішов з козирної карти за місяць до виборів: першим номером списку ПРО став екс-міністр палива, «газовий парламентер» Юрій Бойко.

Поділитися:

Опозиційний блок пішов з козирної карти за місяць до виборів: першим номером списку ПРО став екс-міністр палива, «газовий парламентер» Юрій Бойко.

Опозиційний блок пішов з козирної карти за місяць до виборів: першим номером списку ПРО став екс-міністр палива, «газовий парламентер» Юрій Бойко. Безумовно, такий крок відразу плутає карти і влади та тим, хто маскувався під опозиційні сили. І головне, зробити вже нічого не можна: виборчий список опозиції-блок презентував останнім, коли вже відгриміли з’їзди ключових гравців і були під лупою вивчені прізвища всіх комбатов і журналістів. Але і тут блок Бойко пішов від шаблонного сценарію формування «презентаційного пакету», і замість героїв АТО і громадських активістів майдану на прохідні місця рушив представників місцевої влади. Тільки в першій п’ятірці ПРО два мера – з Бердянська та Святогорська. Іншими словами, відразу позначені пріоритети цієї політичної сили: максимальне розширення повноважень східних регіонів, захист інтересів жителів Донбасу, боротьба з політичними репресіями проти тих, кого «чохом» іменують сепаратистами, економічне відродження Південно-Східних регіонів. Немає сумнівів і в тому, що опозиційна сила наполягатиме на відновлення порваних майданом і війною економічних зв’язків із сусідньою Росією – до цього просто зобов’язує імідж фронтмена ПРО.Саме Бойко завжди був найуспішнішим і парламентером з Москвою і головним лобістом українських інтересів у «Газпромі». Саме при ньому Україна домоглася знижки на російський газ і скорочення обсягів закупівель, не без прямої участі екс-віце-прем’єра Росія минулої зими виділила Україні кредит на три мільярди, підтримав економіку, також Бойко координував роботу по імплементації угоди з ЄС. Іншими словами, екс-віце-прем’єра є шанси завоювати симпатії як прихильників відновлення відносин з РФ, так і адептів євроінтеграції, розширивши електоральне поле ОБ. Так, сьогодні близько 40% жителів Донбасу готові йти на вибори – так кажуть експерти КВУ. Але при цьому майже 60% з них не визначилися за кого голосувати. І це теж факт: вперше у 8 мільйонів громадян України немає електоральних орієнтирів, немає політиків, за які Донбас звик «тягнути руку». Такий вакуум став результатом «кидалова» виборців з боку канонічної ПР: регіонали просто відмовилися йти на дострокові парламентські вибори, фактично, визнавши самоліквідацію партії, яка колись об’єднувала більше 2 мільйонів чоловік. «Біло-голуби» залишили своїх прихильників на свавілля скажімо так, національно орієнтованої опозиції, яку представляють партія Тимошенко, ВО «Свобода», «Правий сектор». Ну а як ставляться до жителів східних регіонів ці опозиціонери, всім відомо. Зачистка Донбасу і створення «східного гетто»- найбільш м’яка частина їх політичних програм для Ю-Ст. Так, звичайно, є ще Сергій Тігіпко, рядящийся в тогу миротворця і намагається грати в «економічне відродження», однак шансів знайти підтримку у жителів Південно-Сходу у «Сильної України» небагато. Хоча б тому, що автор шокової пенсійної реформи і політик-перебіжчик Тігіпко для Донбасу був і буде чужим. Там ніхто не забув, як він «кинув» штаб ПР під час помаранчевої революції, не простив його співпраці з Тимошенко і, Коломойським – а д недавнього часу «СУ» вважалася особистим проектом дніпропетровського губернатора. Але навіть і він зрозумів всю безперспективність вкладень в смутного мачо Тігіпко, в підсумку для фінансування «СУ» запросили мільярдера і екс-главу СБУ Хорошковського, який занудьгував в Монако без політичного українського драйву. Навряд чи ці два політики, які позиціонують себе, як метросексуали, викликають прилив симпатій у шахтарів Донбасу або біженців із зони АТО.А ось Опозиційний блок цілком може припасти до двору: електорат Південного Сходу звик голосувати за практиків і господарників, міцних професіоналів. Це підтверджують всі вибори, які приводили у владу небагатослівних бізнесменів і директорів заводів з партії Регіонів. У цьому сенсі, Юрій Бойко – той самий типаж, який близький жителям Донбасу. По-перше, він свій: Бойко родом з Донецька, трудову кар’єру розпочав на Луганщині, навчався в сусідній Росії, на яку зав’язана вся життя і вся економіка Донецької і Луганської областей. По-друге, політика ПЕК, яким десять років (з невеликими перервами) керував тричі міністр Бойко, це той індикатор, за яким завжди звіряли свій рівень добробуту металурги, шахтарі, хіміки, які працюють на підприємствах Донбасу. І зараз вони тим більше можуть порівняти, як живеться «при Продана» і як було «при Бойко». Вже один цей тест, напевно, змусить людей зробити свій вибір на користь опозиційного блоку. По-третє, якщо дивитися трохи далі, ніж день голосування, то у лідера Опозиції-блоку є всі шанси не просто зайти зі своєю командою в Раду, але і «взяти» пост глави уряду технократів, яка має прийти на зміну кабінету проїдання Яценюка. Сьогодні врятувати Україну від економічного колапсу якщо щось і здатне, то тільки поступове налагодження економічних, газових відносин з РФ, а тут вже Бойко точно немає рівних: ні з ким з українських кандидатів у прем’єри, на зразок Яценюка або Ляшка, в Москві за стіл переговорів не сядуть. Крім того, політична сила Бойко здатна акумулювати сили і ресурси дуже широкого кола ділових партнерів та інвесторів (як всередині країни, так і в Росії і в Європі) для реалізації програми економічного відновлення Донбасу, яка є ключовим елементом передвиборчої програми ПРО. Чи підтримають її жителі південно-східних областей? Це покажуть вибори у ВР, але шанси у опозиційної політсили дуже і дуже високі, оскільки високий запит суспільства на те, що пропонує команда Бойко.