Обмеження експорту – вимушений захід

5

Дефіцит вугілля в країні, безумовно, змушує Україну економити ресурс, який є в наявності. Один з напрямків, на якому можна економити вугілля, це скорочення вироблення електроенергії, для якої необхідний ресурс. Як наслідок – обмеження споживання електроенергії всередині країни або її експорту за кордон.

Поділитися:

Дефіцит вугілля в країні, безумовно, змушує Україну економити ресурс, який є в наявності. Один з напрямків, на якому можна економити вугілля, це скорочення вироблення електроенергії, для якої необхідний ресурс. Як наслідок – обмеження споживання електроенергії всередині країни або її експорту за кордон.

Приміром, Білорусь і Молдова споживають електроенергію, вироблену на спалюванні низько летючих марок вугілля «А» і «Т», в яких Україна відчуває гострий дефіцит в даний момент часу. При цьому уряд йде на вимушені кроки, не обмежуючи обсяги виробітку на електростанціях, що працюють на недефицитной високо-летючої марку вугілля «Г», зокрема Бурштинської ТЕС, яка експортує електроенергію в Європу.

З точки зору енергобезпеки країни, обмеження експорту – неминуче рішення. З точки зору промисловості – ще один наслідок дефіциту вугілля. З точки зору наслідків для економіки, це рішення спричинить за собою зниження валютних надходжень у країну в момент, коли вони гостро необхідні.

Більше того, обмеження експорту в Білорусь і Молдову створює ризик втрати цих ринків для України в майбутньому. В очах споживача Україна припиняє бути гарантованим постачальником, і стає ненадійним. Ніхто не захоче купувати електроенергію у невідомого постачальника: сьогодні ресурс є, а завтра – немає. Хочеться, щоб електроенергія була, коли треба, а не коли Україна може її експортувати. Такий крок створює серйозні ризики в перспективі для дуже важливої галузі – експорту електроенергії. Тим не менш, оцінюючи економічні умови, в яких доводиться працювати уряду, введені обмеження – найменше зло з можливих.