Це вже схоже на ефект пораненого свідомості

6

Вчора, у вівторок 15 березня Юрій Луценко у Верховній Раді привітав нас з третім роком кролика. Спасибі. Тепер право задавати питання перейшло до нам, виборцям, мовляв, це ми повинні шукати відповідальних за невиконання прем’єрських обіцянок? Хто повинен залучати до відповідальності Кабмін за неправильне розподіл і розтрату наших бюджетних грошей? Думаю, ніхто вже не сумнівається, що по суті ці чиновники закрили нам більш-менш благополучний етап нашого життя, далі буде гірше.

Поділитися:

Вчора, у вівторок 15 березня Юрій Луценко у Верховній Раді привітав нас з третім роком кролика. Спасибі. Тепер право задавати питання перейшло до нам, виборцям, мовляв, це ми повинні шукати відповідальних за невиконання прем’єрських обіцянок? Хто повинен залучати до відповідальності Кабмін за неправильне розподіл і розтрату наших бюджетних грошей? Думаю, ніхто вже не сумнівається, що по суті ці чиновники закрили нам більш-менш благополучний етап нашого життя, далі буде гірше.

Вчора, у вівторок 15 березня Юрій Луценко у Верховній Раді привітав нас з третім роком кролика. Спасибі. Тепер право задавати питання перейшло до нам, виборцям, мовляв, це ми повинні шукати відповідальних за невиконання прем’єрських обіцянок? Хто повинен залучати до відповідальності Кабмін за неправильне розподіл і розтрату наших бюджетних грошей?

Особисто я думаю, що і народним депутатам, і виборцям не тільки треба, а й спитати з уряду за ті обіцянки, які не були виконані, хоча могли б бути виконані. Що це було – грубі помилки або нахабне злодійство? Чому до цих пір у нас в уряді сидять ті, хто не готовий накладати обмеження на зростання тарифів ЖКГ? Вони кричать, що треба затискати витрати, борючись з інфляцією, і одночасно збільшують всі регульовані ціни і тарифи. Дивуюся, як А. Яценюк з Н.Яресько можуть суперечити тому, що якщо продуктивність праці нижче рівня соціальних витрат, то ми неминуче будемо йти до розорення. І кредити МВФ нам не допоможуть, більше того – будуть скорочувати благополуччя наших дітей і онуків.

Ось чому це вже схоже на ефект пораненого свідомості. Абсолютно не діють на А. Яценюка економічні аргументи ні народних депутатів, ні експертів, думаю, їх в Кабміні навіть не схильні аналізувати. Провідні зарубіжні експерти стверджують, що європейські фермери виробляють в півтора рази більше продукції, ніж необхідно жителям Європи, тому їм вкрай необхідні зовнішні ринки збуту. Думаю, – це ще один вагомий аргумент за створення не аграрній, а постіндустріальної економіки в Україні. Однак економічне падіння в Україні триває.

Хоча, ну, куди вже нижче можна падати?! Але в уряду виходить нас заганяти ще глибше. Тому зведений індекс виробництва товарів і послуг у січні 2016 року за даними Мінекономрозвитку скоротився на 2,8% в порівнянні з січнем 2015 року, а ВВП України зменшився рік до року на 2,1%. Відповідно якість життя наших людей продовжує погіршуватися. Думаю, ніхто вже не сумнівається, що по суті ці чиновники закрили нам більш-менш благополучний етап нашого життя, далі буде гірше.

Чи Не час нам самим починати вчитися у Європи? Ми бачимо, як Кабмін скорочує соціальні програми і збільшує податкове навантаження. Того достатку і високих споживчих стандартів, що були в нульові «жирні» роки вже давно немає. Але безмовно сидіти і чогось чекати не слід, треба вміти відстоювати свої інтереси. Як це, наприклад, робили в Європі. Люди йшли в Конституційний суд (такі прецеденти були в Німеччині, Франції, інших країнах ЄС) і заявляли, що в їх Основному Законі та в Декларації прав людини і громадянина 1799 року записано – право на мінімальний рівень життя.

І домоглися значного підвищення порогу відсікання податку, тобто того рівня доходу, який обкладається нульовою податковою ставкою. Вони відмовилися платити податки, якщо не можуть заробити достатньо; домоглися від влади дотримання конституційних прав. Нашим людям також треба йти до суду, або вся країна вийде на вулиці. Пора закінчувати ігри на виживання. У зв’язку з цим один мій знайомий любить говорити: «Немає такого положення, з якого нашу політику не можна вийти з ганьбою». Якщо не звертати уваги на цей шедевр мого приятеля, то зараз фактично ті ж політики, які загнали нас у цей великий криза, що самі сьогодні цю важку ситуацію і намагаються безуспішно розрулювати.

Ну, ніяк не виходить у них нічого позитивного. Відразу виникає питання, а ці політики взагалі в темі? Вони здатні приймати сильні і правильні рішення? Мабуть, тільки погіршення ситуації до крайніх меж, коли відступати вже нікуди, може змусити наших чиновників зайнятися серйозними змінами в економіці і запросити в Кабмін економістів-професіоналів. А без цього зараз ситуацію вже не розрулити.

Правда і те, що А. Яценюк не піде добровільно з посади Прем’єр-міністра. Тому очікую ще більш серйозних потрясінь. На поточному тижні ситуації будуть змінюватися, мало не щодня. І нашим політикам, насамперед народним депутатам, доведеться змінюватися разом з ними. Наважуся спрогнозувати: нинішні події в Києві під ВРУ – це, безумовно, не масштабне початок, але – старт реального процесу. Півень вже клюнув! Епіцентр кризи став переміщатися до рівня тривожності в суспільстві.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України