Закордон не допоможе

9

Закордонні візити президента Порошенко в США і на саміт НАТО варто розділити на дві частини: символічну і результативну. Чому замовкли бадьорі заяви про велику зовнішньополітичної “перемозі”? Чому обіцянки про “статус головного союзника США поза НАТО” – просто фейк?

Поділитися:

Закордонні візити президента Порошенко в США і на саміт НАТО варто розділити на дві частини: символічну і результативну. Чому замовкли бадьорі заяви про велику зовнішньополітичної “перемозі”? Чому обіцянки про “статус головного союзника США поза НАТО” – просто фейк?

Зовнішньополітична «перемога» з діркою в кишені. Серію зарубіжних візитів українського президента Петра Порошенка варто розділити на дві частини: символічну і результативну. Овації в Конгресі, рукостискання, широкі американські посмішки – це все демонстративні жести. Якщо ж говорити про конкретні результати, то ситуація набагато глибше. А новина про статус «головного союзника США поза НАТО» – це взагалі інформаційний фейк.

Якщо оцінювати з точки зору символічних маркерів, то в наявності по-справжньому стахановські досягнення. Тут і особиста зустріч президента Порошенка з президентом США Бараком Обамою. І виступ українського президента в залі Конгресу США у Вашингтоні, зірвав оплески членів Палати представників і сенаторів. Для повноти картини – Леонід Кучма, як правило, в ході своєї кар’єри президента удостоювався аудієнції хіба що на рівні віце-президента США. А попередній виступ президента України в Конгресі датується 2005 років – тоді тріумфатором виявився тільки що зайняв своє крісло в результаті «помаранчевого Майдану» Віктор Ющенко. До речі, у спільній заяві за підсумками зустрічі з Бараком Обамою президент Петро Порошенко назвав дуже символічною «ту неймовірну підтримку, яку отримала Україна в Конгресі США, Державному департаменті, у Президента Сполучених Штатів Америки».

Але символи на хліб не намажеш. Та й стріляти вони теж не будуть. Якщо ж оцінювати підсумки візиту президента України з бухгалтерської позиції – коли вважають не символи з заявами, а конкретні досягнення, грошові суми і укладені договори – то тут вимальовується дещо інша картина.

Українські ЗМІ під час візиту президента Петра Порошенка в США активно «розганяли» тему надання Україні статусу «головного союзника США поза НАТО». В якості інформаційного приводу журналісти застосували законопроект під назвою «Акт про підтримку свободи України» (Ukraine Freedom Support Act). Дійсно, прямо напередодні візиту Порошенка в США такий проект зареєстрували два сенатори – республіканець Боб Коркер і демократ Роберт Менендес (голова комітету Сенату з іноземних справ). Тому ТБ, Інтернет-сайти, друковані ЗМІ отримали законне право на повному серйозі обговорювати, що Україна з хвилини на хвилину отримає статус «major non-NATO ally», скільки саме грошей США виділять на переозброєння української армії і на які додаткові призи варто налаштуватися. Українські інформаційні агентства і сайти з захопленням публікували суму 350 мільйонів доларів, нібито запропоновану авторами для фінансування військової та невійськової допомоги для України. У числі інших бонусів проект Акта пропонував наділити Молдову, Україну і Грузію статусом «головного союзника США поза НАТО».

Однак, при більш близькому вивченні з’ясувалося, що Ukraine Freedom Support Act of 2014 – копія законопроекту авторства того ж таки Боба Коркера. Сайт Конгресу США свідок – ще 1 травня 2014 року сенатор Боб Коркер в компанії з ще 26 співавторами зареєстрував проект S. 2277. Офіційна назва – «Акт про попередження російської агресії». Але з тих пір проект не продемонстрував жодного руху – конгресмени не подавали до нього жодної поправки, він не розглядався ні одним з комітетів і, природно, не вносився для розгляду в Палату представників, ні в Сенат. Але ближче до вересневої поїздки Порошенко вдалий інформаційний привід воскресили і підв’язали під візит українського президента до США як «розігріваючу» тему. Загалом, звучить голосно, а на ділі – інформаційний фейк.

Так що ж це було насправді? Відповідаємо: приватна ініціатива сенаторів Коркера і Менендеса. В США працює маса лобістських фірм, які за хороший гонорар організовують реєстрацію ще й не таких проектів. Що стосується закономірних запитань «Хто? Де? Скільки?», відповідь на них ми дізнаємося в кінці фіскального року в США, коли лобістські фірми розкривають свою звітність, вказуючи в інтересах якого замовника і за який гонорар конгресмени реєстрували ті чи інші законопроекти.

Тому не варто дивуватися словами Петра Порошенка, який сказав за підсумками зустрічі з президентом США, ніби Обама у відповідь на прохання про статус «головного союзника» відповів «ні», мотивуючи тим, «що у нас вже є особливий статус на рівні співробітництва між США та Україною». Насправді ж, Барак Обама про ініціативу надати статус «головного союзника США поза НАТО» просто ніколи не чув. А ось що стосується конкретних досягнень за підсумками зустрічі, то мова в першу чергу про обіцянку видати офіційні гарантії на загальну суму один мільярд доларів для тих комерційних банків, хто вирішить кредитувати правлячу адміністрацію України. А ще в рамках «особливого статусу» президент Обама пообіцяв надати допомогу у вигляді місії американських спостерігачів для моніторингу за голосуванням 26 жовтня на виборах до Верховної Ради. «Ми продовжимо мобілізувати зусилля міжнародного співтовариства на підтримку України», – мабуть, останнім з головних обіцянок президента США.

І, нарешті, президенти домовилися, що Україна стартує спеціальну програму політичного страхування інвестицій компаній США в українську економіку. В страховій сфері є такий напрямок як «страхування політичних ризиків», що користується особливою популярністю в країнах, де високий ризик військових конфліктів, політичної нестабільності і сповзання в хаос.

Підсумки візиту Петра Порошенка до США допомагають оформити лінію поведінки Заходу, розпочату ще на саміті НАТО в Уельсі. Логіка адміністрації США стає чіткіше зрозуміла в контексті інших важливих міжнародних подій. Мова в першу чергу про саміті НАТО в Уельсі. Сьогодні існує два значущих формату співпраці НАТО з державами, що не входять до складу Північноатлантичного альянсу – План дій щодо членства в НАТО та Індивідуальний план. Однак, незважаючи на занадто оптимістичні очікування, відчутним підсумком саміту стали декларація на підтримку України і численні заяви перших осіб НАТО, так і керівників зі складу країн-учасниць. До речі, Індивідуальний план для України вже діяв з 2002 по 2010 роки (тобто в останні роки правління Леоніда Кучми, весь період Віктора Ющенка і на старті Януковича). Чому б не повернутися до звичного формату і зараз? Ах, ну так, у нас же тепер «рівень набагато вище»… До чого всі ці нудні формальності!

Тому, звичайно, «Закордон нам допоможе!» У сенсі, «рівень безпеки і оборони співробітництва набагато вище». Але, коли доходить до справи, виходить, що ні керівники НАТО, ні адміністрація Барака Обами не запропонували українському президенту ні одного із значущих форматів співпраці.