Не для піару

6

Всі повинні займатися своєю справою. Справа держави – забезпечувати соціальний захист і платити пенсії. Справа бізнесмена – створювати робочі місця та платити зарплату. Справа волонтерів – займатися благодійністю.

Поділитися:

Всі повинні займатися своєю справою. Справа держави – забезпечувати соціальний захист і платити пенсії. Справа бізнесмена – створювати робочі місця та платити зарплату. Справа волонтерів – займатися благодійністю.

Благодійність закладається в суть будь-якого бізнесу, або повинна закладатися. Це елемент, без якого бізнес не буде ні довгим, ні ефективним. У нас забувають про це. Результат – всі ті проблеми в бізнесі, з якими стикається український бізнесмен, який вважає, що його хата з краю, що він нікому не винен, що на нього справу та ін. Природа грошей така, що для того, щоб отримувати, треба віддавати.

Благополучний, успішний бізнес передбачає відрахування 10% витрат на благодійність. Тоді все працює і відбувається нормально. Але тільки у випадку, коли про вашу благодійність знаєте ви, начальник фінвідділу і отримує допомогу. Більше ніхто не повинен знати. Якщо ж ви сурміть про це на всіх кутах, отримуєте ордена за благодійність, якщо у вас репутація мецената і благодійника, якщо ви піаритесь на те, який ви бізнесмен і волонтер і намагаєтеся отримати від цього вигоди – нічого доброго не ждіть. Закон грошей починає працювати проти вас, і ви будете втрачати, втрачати і втрачати спочатку гроші, потім бізнес, потім здоров’я, потім життя.

Я згадую про бізнесмена, який жертвував великі суми на монастир. Настоятель монастиря розповів мені, чим це закінчилося. Цей чоловік розбився на машині, коли повертався з телеканалу, де під час інтерв’ю сповістив ефір про те, що він створив благодійний фонд, і вирішив назвати його «Благодійний бізнес-фонд Іванова допомоги знедоленим їм. Святого Миколая». Через дві години його машина влетіла у відбійник, та засновника фонду вирізали з салону автогеном. Отже, ситуація: не витрачати на благодійність не можна, говорити про це не можна. Що залишається? Робити добро мовчки, пам’ятаючи про те, що як тільки про це дізнаються, сила цієї дії або пропаде, або обернеться проти вас.

Я дивлюся на людей, які в ЗМІ та на каналах раздуваю щоки, розповідаючи як і скільки вони витратили на благодійність, на допомогу, на волонтерство, і мені стає страшно: так не можна. Не до добра це. Ця система працює по-іншому і вимагає іншого підходу. Імена жертводавців, набрані золотими літерами на мармуровій стіні – не найкорисніше в їх житті. Але мало хто про це пам’ятає. А пам’ятати треба.