Міжнародний досвід розгляду доменних спорів

7

Мова піде про позасудове, арбітражний врегулювання спорів за доменів у зонах .com, .net, .org. та деяких інших зонах.

Поділитися:

Мова піде про позасудове, арбітражний врегулювання спорів за доменів у зонах .com, .net, .org. та деяких інших зонах.

Для таких спорів ICANN (http://www.icann.org/) – Міжнародної Інтернет-компанією, що управляє адресним простором мережі Інтернет – була розроблена Єдина політика врегулювання спорів про доменні імена (UDRP).

Важливо підкреслити, що єдина політика застосовується до певних країн, а до певним вищевказаним доменам.сом, .net, .org. та деяких інших зонах. Це означає, що якщо український суб’єкт реєструє домен в цих зонах, то спір по домену може вирішуватися відповідно до Єдиної політики. Або якщо українське особа хоче оскаржити доменне ім’я в таких зонах, то зовсім неважливо, резидентом якої країни є власник доменного імені, – такий спір може вирішуватися по Єдиній політиці.

Більшість таких доменних спорів вирішує Арбітражно-посередницький центр ВОІВ (Всесвітньої організації інтелектуальної власності) (www.wipo.int). Рішення публікуються на сайті Центру і є загальнодоступними. За якими ж принципами вирішуються спори з Єдиної політики?

Власник торгової марки (потрібно обмовитися, що Єдина політика не захищає права власників інших об’єктів інтелектуальної власності, а захищає тільки власників торговельних марок) – подає скаргу на реєстранта (тобто власника, утримувача) доменного імені. Можна заявити лише 2 види вимог: або скасувати реєстрацію спірного домену, або передати домен заявнику. Рішень про відшкодування шкоди, про стягнення гонорарів адвокатів в рамках даної процедури не приймається. Це прерогатива судів. Реєстратор домену не є стороною по справі, а є тільки виконавцем рішення.

Для того, щоб довести свої права на домен, власник торгової марки повинен обґрунтувати наявність одночасно 3-х умов:

1. Спірне доменне ім’я є тотожним або схожим до ступеня змішування з торговою маркою, на яку заявник має права. При цьому береться до уваги тільки розбіжна частина домену і не береться до уваги загальний домен першого рівня (.com, .net, org). Так, наприклад, домен Denso.com був визнаний тотожним торгової марки ДЕНСО, а домен Legotoys.info – схожим до ступеня змішування з торговою маркою LEGO.

2. У власника доменного імені немає прав або законних інтересів щодо доменного імені.

3. Доменне ім’я було зареєстроване і використовується недобросовісно.

Ми бачимо, що Єдина політика приділяє основну увагу питанню сумлінності власника домену. Тобто – для чого він зареєстрував домен, як він його використовує? Якщо використовує для того, щоб користуючись популярністю чужої торгової марки, залучати відвідувачів на свій сайт це недобросовісно. Якщо він зареєстрований домен для того, щоб перепродати його власника торгової марки за завищеною ціною – це, знову ж таки, недобросовісно. Але якщо власник домену, наприклад, не знає про існування чужої торгової марки, до початку спору надає зовсім інші послуги під цим доменним ім’ям, і вже відомий своїм споживачам саме під цим доменом – то таке використання домену може бути визнано відповідно до Єдиної політики цілком добросовісним.

Таким чином, Єдина політиці не надає автоматично захист власникам торговельних марок, а досить гнучко підходить до цього питання, використовуючи принцип добросовісності.

Але якщо заявник довів наявність у доменному суперечці всіх 3 умов, зазначених на слайді, то Центр приймає рішення скасувати реєстрацію домену, або передати домен заявнику. Це рішення надсилається реєстратору та реєстратор через 10 днів його виконує. Погодьтеся, досить просто!

Щоправда, бувають такі випадки, коли власник домену – відповідач у такій справі – подає в суд на заявника щодо спірного доменного імені – і тоді доводиться чекати вступу в силу судового рішення, щоб реєстратор виконав рішення Арбітражного центру.

Вдалим прикладом захисту прав є справа російського видавничого дому «Коммерсант» проти американського громадянина Стенлі Тобайсона. «Комерсант» вчасно не продовжив реєстрацію доменного імені Kommersant.com, і його досить швидко зареєстрував відповідач. Комерсант зв’язався з відповідачем по електронній пошті і той запропонував продати доменне ім’я за 5000 доларів, і навіть надіслав проект договору. Ця обставина, з урахуванням популярності торгової марки КОММЕРСАНТЪ, на думку Центру ВОІВ, свідчило про недобросовісність відповідача. Центр ВОІВ прийняв рішення передати домен Kommersant.com однойменного видавничого дому.

Передрук, повне або часткове копіювання тексту статті, переклад, розміщення статті або її перекладів на інших сайтах і інших інтернет-ресурсах, будь-яке інше використання без письмової згоди автора суворо заборонені! Порушення заборони тягне за собою відповідальність згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права»