До жовтня-листопада 2016 року ресурс терпіння у людей буде вичерпано

5

Вже зараз більшість наших громадян живе в умовах такого дефіциту грошей, що наявність широкого вибору продуктів і товарів сприймається як образа. З такими викликами і некомпетентними чиновниками українське суспільство може лояльно прожити лише короткий час – до осені цього 2016 року. До жовтня-листопада ресурс терпіння у людей буде вичерпано, аж надто швидко зростають протестні настрої з-за важкої економічної ситуації в країні.

Поділитися:

Вже зараз більшість наших громадян живе в умовах такого дефіциту грошей, що наявність широкого вибору продуктів і товарів сприймається як образа. З такими викликами і некомпетентними чиновниками українське суспільство може лояльно прожити лише короткий час – до осені цього 2016 року. До жовтня-листопада ресурс терпіння у людей буде вичерпано, аж надто швидко зростають протестні настрої з-за важкої економічної ситуації в країні.

Вже зараз більшість наших громадян живе в умовах такого дефіциту грошей, що наявність широкого вибору продуктів і товарів сприймається як образа. І це також серйозно б’є по їх здоров’ю. Навіть у ВСУ офіцери б’ють тривогу (з багатьма часто зустрічаюся). На їхню думку, з громадянки призивається занадто великий відсоток юнаків мало не з ознаками дистрофії. Це результат недоспоживання білка і калорій. Нарешті, з такими прожитковими мінімумами, пенсіями та стипендіями, як у нас, чимала частина населення просто позбавлена деяких речей, які відносяться до категорії першої необхідності.

І якщо при цьому хтось у Кабміні чи Верховній Раді вважає, що він має право користуватися ринкової розкішшю, а в інших нічого так і не буде, то, як мінімум, ці люди у владі не далекоглядні. Також українська економіка Арсенія Яценюка ще так-сяк тримається на ентузіазмі тих підприємців, які зламали хребет Кабміну Миколи Азарова. Але ентузіазм не можна підтримувати нескінченно довго. Ще в далекі часи 16-й Президент США Авраам Лінкольн зазначав, що можна весь час дурити деяких, можна деякий час дурити всіх, але не можна весь час дурити всіх.

Тому зараз легко зрозуміти тих людей, які виробники вважають кращими ті часи. Чи це з-за того, що сьогодні у них дуже важке життя, не вийшло все те, про що вони мріяли й чого щиро хотіли, що їм на майдані обіцяли? Що не збулися надії. В чому справа? На ці питання у влади немає відповідей. Більш того, аж ніяк не дотягують наші політики до розуміння причинно-наслідкових зв’язків проблем, що виникають в суспільстві і в економіці країни. Не вистачає їм знань, бракує вміння, тому не виходить у них ефективно і оперативно вирішувати ці проблеми. Цим ніхто в Кабміні не займається.

Найстрашніше, що чиновникам не потрібні прикладні дослідження, а без них вони не можуть прийняти сильні і вірні управлінські рішення. Гроші на це в бюджеті не закладають, сподіваються лише на гранти міжнародних спонсорів, щоб потім тупо їх «пиляти». Народ за всім цим нікчемним керівництвом поки лише похмуро спостерігає. А коли інший раз слухаю, що несуть у своїх промовах окремі наші міністри, мимоволі задаюся питанням, а вони взагалі розуміють мотивацію українців до нових економічних моделей, до нових способів виживання в умовах цієї кризи в Україні? Міністри-іноземці взагалі розуміють нашу ментальність, вони знають, як створити стимули для українського бізнесу діяти саме по запропонованому Кабміном шляху?

Питання архіважливі, але відповідей на них у міністрів немає. Тому на мій їм питання, що нас чекає? Великі чиновники частіше усього у відповідь лише усміхаються. Їм Просто нічого сказати, по-моєму, вони вже перестали навіть ворожити на кавовій гущі. Але я попереджаю, що з такими викликами і при повному пофігізм чиновників українське суспільство може лояльно прожити лише короткий час – до осені цього 2016 року. До жовтня-листопада ресурс терпіння у людей буде вичерпано, аж надто швидко зростають протестні настрої з-за важкої економічної ситуації в країні.

В суботу 12 березня дізнався, що народний депутат Леонід Козаченко, з яким знайомий і вважаю його найбільш компетентним в сфері АПК, склав з себе повноваження позаштатного радника Прем’єр-міністра (до речі, в А. Яценюка начебто 3 штатних і 16 позаштатних радників). Причому, серед причин такого рішення Л. Козаченко назвав найнижчий рейтинг Кабміну за всю історію України, відсутність реальних реформ і неможливість обговорити актуальні проблеми та шляхи їх вирішення з Арсенієм Яценюком. Ось так, якщо коротко.

Справді, у прем’єра стільки радників! Ухватись за це, поговори з ними, дізнайся від них, як вирішуються соціально-економічні проблеми. Подивися, де є осередки соціальної напруги, вогнища занепокоєння у бізнесу і вогнища благополуччя (якщо ще десь залишилися)? Чому вони різні в різних регіонах України? Але, на жаль, сьогодні навіть радники не мають зворотної реакції від системи державного управління. І це не просто біда, це дуже велика біда.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України