Захистити від свавілля олігархів

5

Згадалася хороша німецька приказка, яка дає гарне пояснення: «Все, що не може тривати таким же чином, як це було досі, одного разу обов’язково закінчиться».

Поділитися:

Згадалася хороша німецька приказка, яка дає гарне пояснення: «Все, що не може тривати таким же чином, як це було досі, одного разу обов’язково закінчиться».

Жадібність наших олігархів і великих чиновників. Вона народилася з діючих законів України і морально-морального сенсу життя. І тільки зараз, сподіваюся, ми стали розуміти істину, про яку говорять усі релігії: будь добрий до свого сусіда, не будь занадто жадібним; тому що, якщо ти жадібний – то, врешті-решт, сам заплатиш за це. Більше того, практично всі наші політичні лідери всі ці роки нам демонстративно показували, що швидке збагачення тут і зараз стало їхньою головною метою. Навіть багато політичні партії стали в народі називати закритими акціонерними товариствами.

Політика стала у нас не просто бізнесом, а дуже великим бізнесом. Причому наші політики стали активно продавати найдорожчий товар – надії виборців. Тому своїм виборцям лідери також постійно нав’язували ідею банкірів «Жити в борг, жити не за коштами». І ось настав час усім нам за це розплачуватися, оскільки всі доходи майбутніх періодів ми вже спожили. Тепер весь цей божевільний проект наших політиків обрушився нам на голову. Тому, звичайно, зараз їм не потрібні нові вибори до ВРУ з відкритими списками, і тим більше – гласний процес люстрації.

І всі свої політичні прорахунки і помилки їм найлегше звалити на локальну війну. Адже у світовій історії війна – перевірений антибіотик від криз, вона дозволяє списувати борги і давати мільйонам чоловіків роботу. Правда, окремі сучасні експерти, розглядають війну ще й як величезну корпорацію. І в умовах вільного ринку ця корпорація, бачачи перед собою конкурента, прагне його знищити будь-якими способами. Якщо бути точніше, то здійснюється як би недружнє поглинання конкурента на ринку злиттів і поглинань.

Судіть самі. Кілька років тому була єдина країна Ірак. Сьогодні – це фактично чотири маленьких країни. Також не так давно ще існувала Югославія, на території якої зараз п’ять країн. Про СРСР, де багато хто з нас народилися і отримали освіту, і не кажу. Тому, розмірковуючи над наслідками таких недружніх поглинань, мимоволі пригадуються не тільки відомі слова французького імператора Наполеона I Бонапарта про дбайливе уваги до власної армії, а і вимовлене по телебаченню 17 січня 1961 р. знамените «Прощальне звернення до нації Президента США генерала Дуайта Эйзенхауера (до речі, він закінчив військову академію Вест-Пойнт), яке закінчувалося словами: «Слідкуйте за військово-промисловим комплексом, це смертельна небезпека. The Boeing Company не припинить збирати бомбардувальники. Не важливо, чи потрібні бомбардувальники. Адже це приносить гроші».

Так, після оголошення незалежності України, наші влади вважали, що все навколо нас союзники. І ось ми дійшли до тієї точки, коли перестали діяти опосередковано. Нарешті, дійшли до відкритого конфлікту з Росією. Але де в керівництві нашої країни професійні військові, які б закінчили хоча б вище військове училище? Як, наприклад, нардеп Анатолій Гриценко з його армійським досвідом і військовими знаннями. Особисто з ним не знайомий, але, думаю, у нього була б зрозуміла і правильна логіка вчинків у поточній дуже складній ситуації.

І все ж повернуся до жадібності наших олігархів і великих чиновників. На які глибокі й масштабні зміни і реформи вони готові йти? Чи відбудеться в Україні до кінця поточного року радикальна зміна управлінської еліти? Адже нинішні, наприклад, економічні влади, як ми бачимо, вже точно не зможуть знайти вірного і сильної відповіді на ключове для нас питання: «чи Можна запустити економіку України, коли доходи та витрати населення просто обвалюються?».

Нагадаю, у II кварталі 2014 року ВВП України скоротився на 4,7% (до аналогічного періоду минулого року). І відповідно до переглянутого нещодавно прогнозом, за результатами 2014 року МВФ очікує падіння економіки України на 6,5%. Думаю, вже всім стало зрозуміло, що якщо люди не працюють, але при цьому мріють зберегти високий рівень споживання і задоволень – таке суспільство не проіснує довго. Більше того, коли ще й політики при владі, наприклад, партії Регіонів виступали за суспільство, в якому кожен живе виключно заради власної вигоди, вони тим самим захищали систему, влаштовану, грубо кажучи, за законами джунглів.

Впевнений, саме таке становище в країні й призвело тоді наших людей до того, що вони почали рішуче вимагати від Януковича втрутитися: встановити правила громадянського суспільства і захистити їх від сваволі олігархів. Однак, він, навпаки, використав всю свою міць і силу на шкоду суспільству. Хіба не так? А що нинішня влада, винесла уроки з недавнього минулого? У зв’язку з цим зараз згадав гарну німецьку приказку, яка дає гарне пояснення: «Все, що не може тривати таким же чином, як це було досі, одного разу обов’язково закінчиться». І хочеться вірити, що надалі наші уряди, ні під яким приводом не будуть, наприклад, приносити в жертву банкам своїх власних громадян.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України (www.ireu.org.ua)