Картина в українській політиці світла, як кинджал

6

Панове політики, робіть що-небудь, щоб Україна не стояла на місці, або ще гірше – не занурювалася в цю кризу; і, можливо, нам потрібна була ця потужна струс, щоб побачити нову мету. Побачити, і йти далі.

Поділитися:

Панове політики, робіть що-небудь, щоб Україна не стояла на місці, або ще гірше – не занурювалася в цю кризу; і, можливо, нам потрібна була ця потужна струс, щоб побачити нову мету. Побачити, і йти далі.

У ці дні в українській політиці, як на війні. Удар слід миттєво, політик навіть його може не помітити. І на наших очах відкриються обставини самих великих зрад за великі гроші і високі посади. Отже, напередодні переформатування Коаліції у Верховній Раді та формування нового складу Кабміну ми дізнаємося, як найбагатші люди України поділили між собою місця в парламенті і уряді.

Так, тепер все відкрито і прозоро, можливо, в онлайновому режимі побачимо, як в черговий раз заздалегідь ділять ласі пироги під назвою «ВРУ» і «КМУ». І це в умовах, коли протиріччя між командами А. Яценюка та П. Порошенко особливо посилилися, що помітно порушує громадську думку, а дискусії в телевізійних ток-шоу досягають дуже високої напруги. Що навряд чи можна порівнювати сьогоднішню ситуацію з протистоянням Ст. Ющенко і Ю. Тимошенко.

Думаю, навіть недавнє наше минуле в тому вигляді, яким воно було, ніколи не повторюється. Особливо Ю. Тимошенко ніяк не виходить порівнювати з А. Яценюком, до якого ну нічого позитивного не притягується. На жаль, немає і ідеологічних основ для суперечок, оскільки практично у всіх перепалках на ТБ стирчать «вуха» комерційних інтересів. На жаль, ось що точно запам’ятали назавжди наші олігархи, так це крилату фразу, яку приписують сера Ернеста Оппенгеймеру, засновнику золотодобувної корпорації Anglo American і керуючому алмазодобувної компанії De Beers: «Не думай про бідних, а то не станеш багатим».

Тому зараз, в умовах політичної кризи і до початку масштабної приватизації кілька сімей шляхом переговорів будуть і далі ділити сфери впливу в різних галузях української економіки та найприбутковіші джерела доходів в політиці. І ніякі ні люди на майданах, а саме це вузьке співтовариство найбагатших людей в Україні, по суті, може вважатися вищим центром управління в країні. Так, це унікальна схема для європейської держави. Але саме так поділили найприбутковіший бізнес кілька сімей після розвалу Радянського Союзу. І ця схема працює досі.

Скільки їх, із грязі в князі?! Яка перша думка у бідного і воровітого? Скоріше під влади збагатитися. Це вже дуже глибоко сидить в його голові, на підсвідомому рівні. Тому у них і у європейських політиків-аристократів різні цінності, різні погляди на світ, різні погляди на політику і виборця, нарешті, на сенс життя. А у нас національна система цінностей ще не оформилася в ідеологію, яку б Україна винесла для ЄС в якості головного мотиву своєї поведінки. Тому керівники Євросоюзу нам і дають ще років 25 на цю домашню роботу.

І все ж, у разі якщо Н.Яресько стане Прем’єр-міністром України. Як вона буде за українською традицією домовлятися з верхівкою партії і парламентською фракцією Президента? І що керівництво БПП запропонує новому Прем’єр-міністру? І взагалі, чи зможуть вони досягти якогось компромісу? Тому що все це неминуче треба буде зробити, так вже пару десятків років влаштована українська політика.

Судіть самі, без БПП Яресько не зможе сформувати новий склад Кабміну. Тим більше, що вона не політик, у неї немає підготовлених людей, які могли б зайняти високі пости в уряді. Просто якась невезуха для нашої країни. Те ж саме, що і з А. Яценюком, буде і на цей раз. Знову пропонують керувати урядом 40-мільйонної держави людині, не досвідченому в політичних, економічних справах та державному управлінні.

Цей період у нас в країні, дійсно, історичний. Сьогодні мені щиро шкода однієї людини. Це П. Порошенко. Саме сьогодні він особисто, без Кабміну і Верховної Ради, замкнув на себе гігантську систему управління. Фактично система – це він. І те, що зараз відбувається у нас – це гігантська драма людини, яка волею долі змушений був персоніфікувати собою всю українську владу.

Правда, ще недавно таке вже було у нас. Відповідно, виклики, з якими він зіткнеться вже найближчим часом (особливо в період вересень – листопад 2016 року), навіть важко собі уявити, наскільки важкими вони будуть. Адже люди з протестними настроями вже нічого не бояться. Тому багато буде залежати від того, як Президентом буде підібраний менеджмент цієї політичної системи. У цьому зв’язку відразу згадую центральну Європу в 1989 році і Вацлава Гавела, а також Грузії Михайла Саакашвілі.

До речі, звернули увагу, як часто стали показувати на телеканалах Ігоря Коломойського документальну публіцистику про минулому і сьогоденні Голови Одеської ОДА? І голос за кадром як би змушує телеглядачів не упустити логічну лінію: «А тепер найцікавіше, в Україні бути багатим вже не можна – Саакашвілі розкуркулить усіх». І це тільки початок, запевняють експерти з екранів телевізорів, скоро буде розкрито грандіозний грабіж в державних масштабах. Ви будете шоковані, коли дізнаєтеся, хто стояв і стоїть за всім цим в Грузії і Україні, як зрадницький змова кількох олігархів підкосила економіку цілої країни. І найнеймовірніше, ми дізнаємося, кому належить ідея цього сценарію.

Словом, видовищ буде предостатньо, от тільки за чий рахунок? А ви ще сумніваєтеся, звичайно, перш за все, за рахунок народних мільярдів. І бідні українці за все це заплатять. Нарешті, позавчора довго і відверто розмовляв з грузинським піарником, який вже місяць живе в Києві. Коли запитав у нього, чи встиг він вже розібратися в наших українських реаліях? Відповідь був дуже лаконічний і місткий: «Картина у вас світла, як кинджал».

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України