Полювання на відьом. Наш час. Україна

7

У середні століття всіма шановна “свята” церква для посилення свого впливу в суспільстві в цілому, і в державі зокрема, влаштувала “полювання на відьом”

Поділитися:

У середні століття всіма шановна “свята” церква для посилення свого впливу в суспільстві в цілому, і в державі зокрема, влаштувала “полювання на відьом”
У середні століття всіма шановна “свята” церква для посилення свого впливу в суспільстві в цілому, і в державі зокрема, влаштувала “полювання на відьом” (тобто недопущення злочинів проти авторитету церкви).
Всі люди, що мають свої погляди на розвиток суспільства, культури, науки, медицини, світобудови, які відрізнялися від догм церкви або просто не сприймалися служителями церкви, визнавалися єретиками і піддавалися покаранню.
Як працювала ця система? Дуже просто.
Всі рішення були в одних руках – руках церкви:
– визначення єресі;
– визначення єретиків;
– проведення аналізу проступку, підготовка висновків, проведення слідства над єретиками і оголошення вироку.
Тобто, концентрація влади для вирішення якогось питання в одних руках давала можливість організувати будь-яку “полювання на відьом”.
Перемістимося в день сьогоднішній. ХХІ століття. 2012 рік. Україна.
Кримінальний кодекс України, стаття № 359:
“Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації,
1. Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання –
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, –
караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.”
Дана стаття входить до розділу XV КК України “Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян”
Спробуємо проаналізувати, про що ж ця стаття.
І, так.
1. Що ж це таке “спеціальний технічний засіб негласного отримання інформації”?
Визначення спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації дано тільки в одному відомчому !!! наказ – наказ Служби безпеки України від 31.01.2011 № 35:
“спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв’язку, інші засоби негласного отримання інформації (СТЗ) – технічні, програмні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані, пристосовані) для негласного отримання інформації”
Ні переліку яких-небудь груп виробів, що належать до СТЗ, ні їх критеріїв або ознак ні в цьому, ні в якому іншому нормативно-правовому акті України не дано.
Тому ні виробник СТС, ні виробник інших технічних (електронних, оптичних, програмних) засобів, обладнання, апаратури, приладів, пристроїв і препаратів, ні простий громадянин України чи зарубіжжя не знає, та й не може знати, чи не підпадає технічний засіб, яке він зробив, купив, продав чи зберігає у себе під визначення спеціального технічного засобу негласного отримання інформації.
2. Хто ж стоїть на сторожі закону (тобто застосування статті 359 КК України)?
У відповідності зі статтею 112. “Підслідність” Кримінально-процесуального кодексу України:
“У справах про злочини, передбачені статтею 359 Кримінального кодексу України, досудове слідство провадиться слідчими органів Служби безпеки України.”
3. Хто ж все таки визначає відноситься розроблене, виготовлене, продану чи куплену технічний засіб до СТС чи ні?
Звичайно експерти. Але чиї? Відповідно до Закону України “Про судовій експертизі” судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи. До державним спеціалізованим установам належить експертна служба Служби безпеки України (на сьогодні – Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України). А значити експертизи щодо СТС роблять експерти Служби безпеки України.
4. А судді хто?
Про чесності, незалежності та неупередженості українських судів ходять легенди. Особливо, якщо в суд передаються матеріали від Служби безпеки України, яка жорстоко “бореться” з корупцією у вищих ешелонах влади ( в тому числі в судах).
5. І останнє. Держава наділила повною владою (монополією) Служби безпеки України в питанні контролю над спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації:
1) відповідно до Указу Президента України від 13.04.2001 № 256 реалізацію державної політики з розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації та забезпечення державного контролю і координації діяльності державних органів у цій сфері здійснює Служба безпеки України.
2) указом Президента України від 16.01.2006 № 1556 “Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів“ зазначено Службі безпеки України підвищити рівень роботи з виявлення, запобігання та припинення фактів придбання чи використання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного одержання інформації суб’єктами, яким не надано права на проведення оперативно-розшукової діяльності.
3) відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності“ розробка, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації підлягають ліцензуванню.
Служба безпеки України визначено органом ліцензування зазначеного виду господарської діяльності (постанова КМУ від 14.11.2000 № 1698).
4) у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 288 “Про затвердження переліку центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів“ на Службу безпеки України покладаються функції технічного регулювання у сфері спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації.
5) реалізацію державної політики у сфері державного експортного контролю за товарами подвійного призначення (до яких чомусь віднесено СТС) забезпечує Державна служба експортного контролю України.
Але, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.04 р. № 86 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного призначення“ для отримання дозволу Держекспортконтролю на експорт (тимчасове вивезення), імпорт (тимчасове ввезення) СТС (або товарів, які нібито можуть бути використані в якості СТЗ) експортерами чи імпортерами разом із заявою до Держекспертконтролю подається погодження Служби безпеки України.
Крім того, “Висновок” щодо належності/неналежності товарів до частини 3 розділу 5 “спеціальні технічні засоби” Списку товарів подвійного призначення теж надає Служба безпеки України (примітка до додатку 1 до постанови КМУ №86)
Коло замкнулося.
Як кажуть “сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю”!
А тепер заглянемо на сайт Служби безпеки України.
Постійно з’являються повідомлення про успіхи Служби безпеки України щодо вилучення у громадян України всяких ручок, годин, брелків, радіонянь, відеокамер та інших технічних засобів, які незрозуміло як визнаються спеціальними технічними засобами, а так само про засудження цих “злочинців”. Але жодного разу не зустрінеш повідомлення про запобігання порушенням конституційних прав громадян, таких як:
гарантія недоторканність житла та іншого майна;
гарантія таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
гарантія невтручання в особисте і сімейне життя.
Постійні інформаційні скандали про нелегальних відео і аудіо записах, прослуховування мобільних телефонів, слежках, обшуки, розкриттях офісів, квартир, транспортних засобів, листів і посилок чомусь не наводять на думку наших чиновників, що треба боротися проти порушень конституційних прав громадян, а не проти незрозумілих для громадськості спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Чи нам потрібна нова “полювання на відьом”?