Війна держави Україна проти української економіки

9

Економічний «розлучення» між Україною і РФ на руку в першу чергу зовнішнім гравцям в особі США та країн ЄС. І, звичайно, тим українським і російським чиновникам і бізнесменам, хто вже робить мільярди на контрабанді. Не вірите? Запитайте у Петра Порошенка – він розповість, які зараз несе збитки фабрика “Рошен” в Липецьку.

Поділитися:

Економічний «розлучення» між Україною і РФ на руку в першу чергу зовнішнім гравцям в особі США та країн ЄС. І, звичайно, тим українським і російським чиновникам і бізнесменам, хто вже робить мільярди на контрабанді. Не вірите? Запитайте у Петра Порошенка – він розповість, які зараз несе збитки фабрика “Рошен” в Липецьку.

Україна і Росія сьогодні переживають серйозне похолодання відносин, мабуть, з часів Громадянської війни . Та головний підсумок такої «дивної війни» – це розрив економічних зв’язків. Взаємні санкції на постачання товарів і послуг, а також заборони на економічну кооперацію – це не тільки удар по бюджету, але і серйозний внесок у зростання безробіття і бідності. А коли економічні ланцюжки налагоджувалися століттями, то подібний розрив обов’язково обернеться бумерангом у вигляді падіння доходів в бюджет, скорочення сотень тисяч робочих місць і, як підсумок, закономірним падінням рівня життя мільйонів українців і росіян.

Шукайте гроші

Що б не говорили політики, а в основі будь-якого міждержавного конфлікту, будь то похолодання у відносинах або відкрите військове зіткнення, лежать в першу чергу економічні інтереси. Вся історія людства – тому приклад. Середньовічний Бургундський герцог Карл усмирял багаті фламандські провінції (сьогодні – територія Нідерландів і Бельгії) саме тому, що вони не хотіли платити бургундців величезну данину. У свою чергу, фламандці знали, за що бунтують – адже краще витрачати свої гроші на розвиток, ніж фінансувати іноземного загарбника. Британська імперія сотні років розвивала свою експансію по всьому світу саме з метою захоплення і експлуатації ресурсної бази та людських ресурсів (нагадаємо, англійці були №1 за обсягами работоргівлі з Африки в Північну Америку). І політичний вплив старої британської аристократії до цих базується саме на завоювання минулих століть. Серед ключових причин, як Першої, так і Другої світової війни – економічні амбіції німецької аристократії і промисловості. Хоча справжніми переможцями, які отримали найбільшу вигоду за підсумками обох військових зіткнень, виявилися США і Великобританія, які захопили і поділили між собою колонії та ринки збуту переможених країн. Ось чому США відразу після Другої світової переживали справжній економічний бум, названий «епохою Кейнса».

Будь-який український школяр, який застав лихий час початку 90-х, пам’ятає, як викладачі пояснювали загальний економічний занепад та тотальне зубожіння населення, розривом економічних зв’язків між республіками колишнього СРСР. Тобто, за прогнозом, що ж буде далі, після «не пущать і заборонити», не треба далеко ходити. Буде повторення початку 90-х, коли заводи стояли за півроку-року, а зарплату або не платили взагалі, або видавали щітками, віниками і швабрами. Досить відмотати плівку на 20 років назад і згадати зарплати по 10 доларів, які торгують китайським ширвжитком біля станцій метро професорів, зашкаливающую злочинність і безпросвітну життя на межі виживання. Що ж виходить, знову наступаємо на старі граблі? Щоб років через 5-10 українські діти знову слухали виправдання політиків про «розрив економічних зв’язків»? Якщо запитати будь-якого бізнесмена, чого він вимагає від своїх співробітників – результату або виправдань, неважко здогадатися, яким буде його відповідь.

Так ось, власне, прямі цитати «героїв сюжету». Український президент Петро Порошенко в кінці серпня під час зустрічі в Мінську визнав, що товарообіг України з країнами Митного союзу впав на 30 %. «З Білоруссю обсяг товарообігу залишається у нас більш-менш на тому ж рівні, що і в останні роки, а з Казахстаном знизився більш ніж на 50 %. Не в останню чергу тому, що у нас немає спільного кордону, а це питання транзиту», – вторить йому урядовий уповноважений з питань євроінтеграції Валерій П’ятницький. Для повноти картини – за даними Держкомітету статистики України, обсяги зовнішньої торгівлі України з РФ за січень-квітень 2014 року склали 10 мільярдів 823 мільйони 300 тисяч доларів США, що на 22, 5 % менше, ніж за січень-квітень 2013 року (тоді обсяги двосторонньої торгівлі склали на 3 мільярди 134 мільйони 300 тисяч доларів більше). А експорт продукції і послуг з України в Росію, за даними все того ж офіційного Держстату, знизився за січень-квітень на 20, 8 % або на 1 (один) мільярд 345 мільйонів 300 тисяч доларів. І це тільки дані по лінії Україна-Росія, а адже Порошенко говорив про падіння на 30 % всього товарообігу з країнами МС!

Заради інтересів економіки (тільки не своєї)

Так що ж, виходить, розриваючи економічні зв’язки між двома країнами, політики йдуть проти законів економіки? Ну, це як сказати. Коли логіку перевернули з ніг на голову, діє інша мотивація. Почати з того, що війна – це лихо для мільйонів людей, які звикли жити за рахунок мирної праці. А ось для тих, хто постачає воюючим сторонам автомати, продукти, патрони, каски і бронежилети, не кажучи вже про солярці і бензині – це саме даний час врожаю.

Але «зрубати капусти» на бронежилетах та солярці – це миттєва вигода. А ось всілякі взаємні заборони і бойкоти проти широкого спектру російських та українських товарів – це довгограюча проблема. Україна і Росія – це 2 тисячі 295 кілометрів спільного кордону (з них 321 км – це кордон по морю) і сторіччя економічної кооперації. Точніше, якщо дивитися правді в очі, 2 295 кілометрів відсутність кордону, коли хіба що на ключових дорогах російсько-українського кордону стоять прикордонні КПП. І якщо не можна легально постачати з України в Росію ракетні двигуни і важку техніку подвійного призначення, значить, самі спритні бізнесмени і політики будуть заробляти мільярди на контрабанді. Україна забороняє імпорт російських продуктів харчування? Та не питання! Значить, вони прийдуть на український ринок через Білорусію, а в магазини потраплять під маркуванням «білоруські продукти». І так буде скрізь – просто економічні ланцюжки між Україною і Росією перетворяться з видимих в невидимі. Ну, і, звичайно ж, змінять своїх господарів.

Якщо ж оцінювати з точки зору світової економіки, то економічний «розлучення» на руку в першу чергу зовнішнім гравцям. Так ось найсвіжіший приклад. Поки українські та російські політики люто торгуються про ціну на природний газ, Європа розвертається в бік більш передбачуваних постачальників. Єврокомісар з питань торгівлі Карел де Гюхт під час візиту у Вашингтон закликав США почати експорт нафти і природного газу в Європу. Якщо де убуде – значить десь обов’язково прибуде. Не так свідчить примітивний закон економіки? З тієї ж опери – спроби українських політиків витіснити з українського ринку постачальника ядерного палива для АЕС в особі російської компанії. Відмовляєтеся від компанії ТВЕЛ? Її з радістю замінить американська фірма Westinghouse ! І ось американці вже озвучують намір добудувати блоки Хмельницької АЕС, а заодно і постачати ядерне паливо для українських атомних електростанцій.

Але найголовніше полягає в тому, що насправді нашим життям керують закони економіки й економічні мотиви, а не політичні гасла. І політики – лише надбудова для просування економічних інтересів. Хіба що сьогодні окремі елементи надбудови уявили себе центровими, і на догоду швидкоплинним політичним гаслам намагаються руйнувати економічну основу нашого життя. Звичайно, можна насильно розірвати економічні зв’язки між будь-якими підприємствами і навіть країнами, але лише на недовгий час. Потім економіка все одно поставить на своєму. Як там сказав Михайло Веллер у своїй «Легенді про родоначальника фарцовки Фімі Бляйшице»? «Де Закон не захищає бізнес – там бізнес показує Законом, хто така мати Кузьми і хто платить за музику, під яку Закон танцює».