Безробітних всім менше і менше, але, що немає радості на наших обличчях

6

Офіційний рівень безробітних в Україні

Поділитися:

Офіційний рівень безробітних в Україні

В той час, як вся світова економіка не знає, як поборот безробіття, українська економіка демонструє просто-таки карколомні результати в ліквідації безробіття. У США рівень безробіття близько 9,1% і Барак Обама закликає інвестувати близько півтрильйона доларів на боротьбу з цим злом. У країнах ЄС рівень безробіття близько 9,5%. Найнижчий в Австрії 4% і найвищий в Іспанії 21%. У Канаді 7,1%, Новій Зеландії 6,4%, в Австралії 5,2%. А в Україні, за підсумками вересня 2011, рівень безробіття склав 1,5%. Це ще нижче, ніж на початку поточного року. Тоді показник безробіття 2,1%. Падіння безробіття просто запаморочливе. Як і карколомна сама цифра, яка оцінює рівень безробіття в Україні. У світі такий низький показник безробіття зафіксований, тільки Монако, на островах Ванауту, острів Мен і Папуа Нова Гвінея. Навіть у Росії показник безробіття більше 6,5%. Хоча ні, в Білорусії, теж показник безробіття близький до одиниці.

З точки зору економічної теорії, такий низький показник рівня безробіття вважається вкрай негативним чинником. Погано, коли високий рівень безробіття, але погано, коли цей показник дуже низький. Існує, академічно обґрунтований нобелівськими лауреатами рівень безробіття в 4%, що є найнижчою межею допустимого рівня безробіття. Якщо безробіття падає нижче цього показника, то вважається, що економіка відчуває дефіциту робочої сили і це веде до необґрунтованого зростання вартості робочої сили і, як результат, негативно впливає на всю економіку країни. Тому наш показник в 1,5% повинен був викликати у керівництва країни заклопотаність і вимагав би від них прийняття екстраординарні засоби залучення емігрантів з інших країн, щоб збалансувати попит і пропозицію на ринку праці. Але швидше за все ніхто особливо не переймається, що у нас такий низький рівень безробіття.

На жаль, в Україні, показник рівня безробіття швидше носить кілька «міфічний характер». З одного боку, політики завжди мають можливість похвалитися успіхами української економіки, а з іншого боку, українці вже давно навчилися жити без допомоги служби зайнятості і розраховують тільки на себе. При цьому виникає питання: «Навіщо тоді взагалі потрібна ця служба зайнятості та податки на її зміст»