Зараз час малограмотних чиновників і неосвічених політиків

8

Більше того, основна проблема ще й у тому, що, наприклад, «безвізовий режим» не увіллє в нашу економіку прямих грошей. Реальні наслідки кризи, створеного політиками, нам належить ще сильніше відчути.

Поділитися:

Більше того, основна проблема ще й у тому, що, наприклад, «безвізовий режим» не увіллє в нашу економіку прямих грошей. Реальні наслідки кризи, створеного політиками, нам належить ще сильніше відчути.

Все більш очевидним стає той факт, що Україні не допоможуть ті антикорупційні і антикризові заходи, на ухваленні яких наполягають США і ЄС. Вже тільки тому, що ті, хто з-за кордону наполягає на впровадженні у нас цивілізованої практики, і ті, хто повинен це робити в Україні, – знаходяться в абсолютно різних і не перетинаються інтелектуальних групах. Просто не розуміють, що друг від друга хочуть, т. к. наші чиновники навіть в охопленій вогнем бричці будуть продовжувати «пиляти» бабло, і ніякі умовляння розсудливих експертів (тим більше іноземних) їх не зупинять. Більш того, в особистих розмовах з багатьма депутатами неодноразово переконувався в тому, що вони не здатні й на крок вперед прорахувати ефективність прийнятих ними законодавчих норм.

Більше того, основна проблема ще й у тому, що, наприклад, «безвізовий режим» не увіллє в нашу економіку прямих грошей. Реальні наслідки кризи, створеного політиками, нам належить ще сильніше відчути. Можна забути про дешеві турпоїздках, гряде подорожчання товарів, їх заміщення іноземними, ще більше загостриться проблема безробіття. Але, за словами Арсенія Петровича, сказаними ним вчора у Верховній Раді, все закінчиться добре.

Звичайно, сумно і навіть страшно слухати окремих депутатів від коаліції. В такі хвилини особливо гостро розумієш, що зараз час малограмотних чиновників і неосвічених політиків. Крім Л. Кравчука, жодного Президента не підтримував. І зараз, думаю, багато хто в душі змушені визнати, що вже всі українці стали настороженими. Адже обпеклися і ті, хто стояли на майдані, і ті, хто стежив за тими подіями з екранів телевізорів.

А нещодавно розмовляв з парламентським кореспондентом, який, сердясь, в серцях мені сказав: «Те, що зараз з трибуни кажуть депутати – це ж звичайна продаж своїх послуг, так сказати, звичайний гербалайф. Причому, нас вже стільки разів обманювали! Тому недовіра і до цього складу депутатів і раніше залишається основною проблемою. – І далі він уклав, що В останні років десять – п’ятнадцять наших людей взагалі мало інформували, привчали жити на авось, як баранів».

І все це в країні, де фінансово-економічна криза та політичний колапс. Все має свої причинно-наслідкові зв’язки. В тому числі і прийняття ВРУ у першому читанні нового Трудового кодексу, а також майбутня податкова реформа для населення. Правда, наші великі чиновники, малоосвічені і не знають сучасну американську історію, але, правда, вільно говорять англійською мовою, повинні були хоча б познайомитися з діями Президента США Ф. Рузвельта в період Великої Депресії (коли було голодно й кепсько на душі у американців).

Однак, щоб підняти життєвий рівень американців, у листопаді 1933р. у Вашингтоні Президент США Рузвельт і Нарком закордонних справ СРСР Литвинов підписали Договір про відновлення дипломатичних відносин між СРСР і США. Після 16 років неприйняття приводом для цього союзу став саме криза в Америці. Тоді ж радянське торгпредство в Нью-Йорку оголосив про набір 6000 кваліфікованих фахівців для роботи в СРСР. Заявки на ці вакансії подали тоді понад 100 000 американців.

Так, саме американці допомогли Радянському Союзу підготуватися до нового технологічного прориву, до масштабної індустріалізації. Правда також і те, що США прекрасно знали, що для виконання цих цілей у радянської влади були вже тоді свої ресурси: ударні будови, комсомол і узаконений з 1929р. працю ув’язнених. І все ж у 1936 році Ф. Рузвельт був обраний Президентом США на другий термін, попереду ще будуть третій і четвертий. Він єдиний в історії США Президент, який займав цей пост так довго. Кажуть, що тільки в жорстоку кризу країна могла вибрати національним лідером завзятого курця в інвалідному візку.

А ось у нас навіть нещодавні події у Верховній Раді показали, що дії законодавчої влади неадекватні викликам кризи в Україні, а реакцію США та ЄС, що набирає обертів політичну боротьбу наших парламентських сил між собою – можна сміливо оцінювати як досить запізнілу. Що буде далі? Якщо у політичних лідерів не вистачає компетенції і волі, то всім нам треба орієнтуватися на довгі труднощі. Що робити в такій ситуації? Не даремно нервувати: нервові клітини не відновлюються і, підживлюючи себе безплідними переживаннями, ми руйнуємо своє здоров’я, а з ним — і свою працездатність. Жбурляння пляшками в телевізор не додасть осудності нашому керівництву, а наше здоров’я підірве.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України