Військовий переворот під виглядом Чорної весни

13

Всього лише три доби вуличних протестів у Буркіна-Фасо припинили правління президента Блэза Компаоре, тривала 27 років з моменту військового перевороту і вбивства «африканського Че Гевари» Томаса Санкара в 1987 році. Які події залишаються «за кадром» екстрених новин і офіційних заяв? І які проміжні підсумки можна підвести за підсумками втечі Блэза Компаоре і приходу до влади військових?

Поділитися:

Всього лише три доби вуличних протестів у Буркіна-Фасо припинили правління президента Блэза Компаоре, тривала 27 років з моменту військового перевороту і вбивства «африканського Че Гевари» Томаса Санкара в 1987 році. Які події залишаються «за кадром» екстрених новин і офіційних заяв? І які проміжні підсумки можна підвести за підсумками втечі Блэза Компаоре і приходу до влади військових?

Всього лише три доби вуличних протестів у Буркіна-Фасо припинили правління президента Блэза Компаоре, тривала 27 років з моменту військового перевороту і вбивства «африканського Че Гевари» Томаса Санкара в 1987 році. Які події залишаються «за кадром» екстрених новин і офіційних заяв? І які проміжні підсумки можна підвести за підсумками втечі Блэза Компаоре і приходу до влади військових?

Для початку варто прояснити контекст ситуації. Буркіна-Фасо – одна з найбідніших країн Африки. Країна має значні запаси золота, однак головним джерелом доходів для більшості жителів залишається сільське господарство. Саме в сфері сільськогосподарського виробництва, за даними ООН за 2005 рік, були зайняті майже 85 % населення. Буркіна-Фасо вважається провідним виробником бавовни в Центральній Африці на південь від пустелі Сахара.

Населення становить 16 мільйонів 930 тисяч осіб (дані Світового банку за 2013 рік), серед них значна частина живе за межею бідності. Причому, за оцінками того ж Світового банку, за останні роки кількість бідних збільшилася з 46, 7 % у 2009 до 51, 1 % в 2013 році. ВВП на душу населення становить всього 1 (тисяча) 500 доларів у рік (дані довідника ЦРУ). Управління статистики ООН дає інші цифри і оцінює середній дохід на душу населення ще нижче – на рівні 649, 3 доларів (2012 рік). Індекс Джині, що оцінює різницю в доходах між найбагатшими і найбіднішими верствами суспільства, за даними Світового банку за 2009 рік склав 39, 8.

Згідно з даними за 2011 рік, Буркіна-Фасо – це ринок збуту в першу чергу для таких країн як Франція (12, 1 % від загального обсягу імпорту), Кот-Д’івуар (10, 7 %) і Китай (9, 8 %). Якщо ж говорити про площині геополітики, то президент Блез Компаоре був одним з ключових союзників США в боротьбі проти «Аль-Каїди» і її союзників у Західній Африці. Тобто, якщо виходити з економічних і геополітичних інтересів щодо Буркіна-Фасо, перед нами – список найбільш зацікавлених гравців.

Отже, як варто розшифровувати останні події в Буркіна-Фасо? Останні 27 років країну очолював президент Блез Компаоре (з 2011 по 2014 роки він обіймав також посаду міністра оборони). По своїй суті, адміністрація Компаоре – типовий авторитарний режим, що спирається на спецслужби, поліцію і армію. Власне, вся історія Буркіна-Фасо – це ланцюг військових переворотів, тому всі президенти країни Сангуле Ламизана, Сайє Зербо, Томас Санкара, Блез Компаоре, крім першого президента Моріса Ямеого – як на підбір вихідці з військових. Саме тому сам екс-президент за період свого правління двічі керував міністерством оборони, а на початку правління – ще і силами безпеки.

Хіба не дивує, що Компаоре здався несподівано швидко як для жорсткого авторитарного правителя? Блез Компаоре кілька разів використовував правові маніпуляції, щоб продовжити свій термін перебування при владі. Остання за часом спроба змінити Конституцію з метою продовжити термін повноважень президента викликала масові мітинги, коли на вулиці Уагадугу вийшли десятки тисяч людей. Спікери протестувальників проголосили свої виступи «Чорної весни» за аналогією з «Арабською весною». Що найдивніше, знадобилося всього дві доби, щоб багаторічний президент подав у відставку і покинув Буркіна-Фасо. З іншого боку, навіть з відстані очевидно, що ні поліція, ні армія не робили ніяких надзусиль, щоб придушити масові заворушення. Тому можна зробити висновок, що перші особи командування у вирішальний момент прямим текстом дали зрозуміти Компаоре, що він не може розраховувати на підтримку армії, поліції і спецслужб. Якщо хоча б частина військових або поліції підтримували президента, Компаоре не відмовився б від влади настільки швидко, а поборовся хоча б ще кілька днів. На контрасті, показово, що керівники армії, байдуже спостерігали, як юрби захоплюють і громлять державні будівлі, почали жорсткою рукою наводити порядок відразу ж після відставки Компаоре. У неділю, слідом за оголошенням підполковника Ісаака Зида в. о. президента Буркіна-Фасо, армійські підрозділи витіснили тисячі протестувальників з вулиць Уагадугу, а під час особливо жорсткої сутички біля телецентру солдати навіть відкрили вогонь, убивши одного з нападників.

Ще одна ознака, що свідчить, що прихід військових до влади не випадковість, а умисел – це розпуск Національної Асамблеї. За Конституцією Буркіна-Фасо, у разі дострокової відставки президента, його повноваження переходять до спікера Асамблеї, однак відразу ж після звістки про те, що Компаоре разом з родиною залишив Уагадугу, військові заявили, що припиняють дію Конституції і розпускають Національні збори.

Показово, що західні лідери і керівники міжнародних організацій вимагають від військових передати владу цивільної адміністрації, але ніхто навіть не заїкнувся про те, щоб повернути, який біг Блэзу Компаоре його повноваження. А французький президент Франсуа Олланд (раніше країна під назвою Верхня Вольта була колонією Франції) назвав відставку Компаоре «виходом з кризи, в якій зараз знаходиться країна». А трохи пізніше Олланд заявив, що «Франція прийняла заходи для безпечної евакуації Блеза Кампаоре у Кот-д’івуарі». Між тим, на міжнародній арені Компаоре не був політичним ізгоєм через 27 років свого правління він підтримував тісні зв’язки і демонстрував повну лояльність західним державам. А одна з найвідоміших міжнародних фотографій Компаоре зафіксувала його разом з президентом США Джорджем Бушем-молодшим у 2008 році. Не дивно, Компаоре був одним з ключових союзників США і Франції в Західній Африці боротьби проти озброєних груп, асоційованих з Аль-Каїдою.

Треба сказати, що позиція США, ООН і Африканського союзу збігається з думкою протестувальників і опозиції Буркіна-Фасо – всі вони вимагають повернення країни до цивільного правління. Починаючи з суботи, слідом за виступом підполковника Зида в ефірі радіостанції про те, що він бере на себе функції глави держави, в Уагадугу пішла нова хвиля масових протестів. Підполковник оперативно провів серію зустрічей з французькими, американськими та європейськими дипломатами, але всі вони зажадали від нього передати владу в руки цивільних.

«Ми вимагаємо від збройних сил передати владу цивільної адміністрації, і рада АС відвів термін у два тижні для передачі», – заявив Симеон Ойоно Эсоно, голова Ради з питань миру і безпеки Африканського Союзу за підсумками зустрічі в Аддіс-Аббебі (Ефіопія). А спецпосланець ООН по Західній Африці Мохаммед ібн Чамбас пригрозив санкціями, якщо військові не передадуть владу цивільної адміністрації: «Ми сподіваємося, що під час перехідного періоду країну, згідно Конституції, очолять цивільні особи». «Політична опозиція та організації громадянського суспільства наполягають, що перемога народного повстання належить людям, і тому право сформувати перехідний уряд з повною підставою належить їм, і ні за яких обставин не може бути конфісковано військовими», – свідчить позиція офіційного спікера опозиції Жан-Юбер Бази, яка звучить в унісон з країнами Заходу та регіональними організаціями.

У відповідь на заявлену жорстку позицію, військові на чолі з підполковником Зида почали оперативно спростовувати свої власні дії. «Армія не прагне до влади. Але анархію необхідно зупинити. Будь-які спроби порушити порядок будуть покарані гранично швидко і жорстко», – заявив офіційний представник армії. А військова хунта заявила про плани сформувати уряд національної єдності в найближчі два тижні. Такі заяви варто розшифрувати в тому ключі, що військові планують маневрувати, щоб, з одного боку, не втратити владу, а з іншого, не зіткнутися з жорсткою обструкцією, як на рівні африканського континенту, так і міжнародних відносин.

Тому ключовим результатом «Чорної весни» на сьогоднішній день справедливо буде вважати військовий переворот. Показовий момент – підполковник Ісаак Зида до відставки президента очолював охорону Блэза Компаоре. Зида є знаковою фігурою серед військових, проте за межами армійських кіл зовсім невідомий для основної маси населення Буркіна-Фасо. Станом на даний момент, захопили владу військові намагаються маневрувати, а ініціатива про уряді національної єдності – спроба замаскувати військову хунту під брендом «широкого національної згоди» і «цивільної адміністрації».