Всі тригери закладені в протестні настрої людей, годинник цокає

28

Феєрія під назвою «економічні реформи в Україні» закінчилася перемогою Арсенія Петровича. Кабмін вже не турбується про дотримання якогось фасаду пристойності.

Поділитися:

Феєрія під назвою «економічні реформи в Україні» закінчилася перемогою Арсенія Петровича. Кабмін вже не турбується про дотримання якогось фасаду пристойності.

Феєрія під назвою «економічні реформи в Україні» закінчилася перемогою Арсенія Петровича. Кабмін вже не турбується про дотримання якогось фасаду пристойності.

Якщо б влада в Україні будувала конкурентну товариство з безліччю можливостей, то нардепи від «Народного фронту» навіть не подумали піднімати питання, мовляв, а хто ж замінить А. Яценюка? А оскільки олігархи сформували моноцентричні суспільство, побудоване за жорсткої вертикалі, де політичний лідер знаходиться на самому «верху» з твердою думкою про своїй непогрішності і нерозривному зв’язку з олігархатом, то зараз ми і маємо такий масштабний криза. Якщо це не поміняти, далі буде гірше, ніж власне нас переконують дискусії в ході п’ятничних ток-шоу.

Люблять наші нардепи красиве слівце, особливо пустити пил в очі. Найчастіше вимовляють лише порожні фрази. У той час як політична криза, що у нас все більше загострюється і розростається, яскраво свідчить про те, що в Україні ще не сформувався політичний клас. Є тільки кілька груп, пов’язаних з політикою для контролю над бюджетними потоками і держпідприємствами. І ніхто не знає, як зупинити переміщення вуличних протестів на периферію з-за того, що люди втрачають роботу, а економічне становище тільки погіршується.

До речі, раніше на київських майданах було досить багато забезпечених людей, активних і енергійних підприємців з різних регіонів, охочих зробити різкий стрибок у своїй кар’єрі. Але зараз чимало з тих бизнесмонов, хто не зміг пробитися на політичний олімп у Києві, але зберегли в собі особистий протест, шукають для себе нові можливості, у тому числі переїхати куди-небудь. І там вже щось «замутити». В цей же час чудова трійка Н.Яресько, А. Абромавічус і Ст. Гонтарєва, безуспішно намагаючись винайти свій велосипед, ніяк не хочуть зрозуміти, що Україна вже давно підпорядковується загальносвітовим економічним законам.

Наприклад, наш високий рівень інфляції не дозволяє здійснювати скільки-небудь довгострокові інвестиції, оскільки неможливо запланувати фінансово-економічні показники корпорацій і підприємств на тривалий період. А інвестиції – це головне, чого потребує економіка України. Плюс через некомпетентних дій цієї «трійки» ми зіткнулися з величезною нестачею фінансових коштів для реального сектора економіки, а облікова ставка НБУ, як і раніше на рекордно високому рівні 22%. Навіть між собою у них немає згоди – що ж важливіше для української економіки: низька інфляція або неконтрольований обмінний курс гривні? Правда, до цих пір вони не можуть виконати жодну з цих завдань. Єдине в чому вони досягли успіху – це в девальвації гривні, тим самим вбили модернізацію української економіки.

Звичайно, є занепокоєння від таких дій. До того ж за останній рік серед моїх колег і знайомих різко збільшилася кількість бажаючих виїхати займатися бізнесом у західні країни. Дійсно, різко збільшилася. Ось і вчора вилетів з України один мій хороший приятель, успішний бізнесмен. Думаю, це означає, що ми втрачаємо досвідчених підприємців, а ті, кого на Заході не чекають – залишаться у нас. Хто конкурентоспроможний – вони сьогодні активно шукають для себе більше визначеності та стабільності. Але, по-моєму, влада цього не відчуває. Також чиновники «нагорі» не розуміють, що той модернізаційний клас, який повинен реформувати нашу економіку, має їм довіряти і твердо знати, в якому суспільстві живе.

Так, не розуміють. Тому політична та економічна кризи в Україні будуть і далі наростати. Це неминуче. Цивільне суспільство ще не сформувалося, а національна еліта, яка виросла з радянських штанин, досі абсолютно не реагує на думки українських громадян. Вона, як і в радянський час, не залежить від електорату. Допускаю, що сьогодні ні А. Яценюк, ні в цілому уряд і Верховна Рада не усвідомлюють, що під дією цього тригера можуть бути ще більш руйнівні результати цієї кризи. Так, всі тригери закладені в протестні настрої людей. Годинник вже цокає. Якщо не приймати радикальних змін, ринки і вся економіка почнуть валитися через три – шість місяців. Це тепер не питання, що буде, а коли це станеться?

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України