Не платиш страхові внески, плати гідну зарплату

26

У поточній надзвичайно складною у всіх відносинах ситуації нам потрібно переходити до Єдиного Фонду державного страхування. На практиці це означає?

Поділитися:

У поточній надзвичайно складною у всіх відносинах ситуації нам потрібно переходити до Єдиного Фонду державного страхування. На практиці це означає?

У поточній надзвичайно складною у всіх відносинах ситуації нам потрібно переходити до Єдиного Фонду державного страхування. На практиці це означає? Експерти Інституту розвитку економіки України в зв’язку з цим вважають, що Україна зобов’язана вводити єдину систему для комплексного здійснення пенсійного страхування, медичного і соціального страхування, включаючи випадки втрати роботи і так далі. Розуміючи при цьому, що, наприклад, втрата роботи і втрата заробітку – це дві великі різниці і такий же соціальний ризик.

Сьогодні ми вже дійшли до тієї точки, коли всі види соціальних ризиків наша держава має громадянину страхувати. Я в тому віці, коли добре пам’ятаю і знаю, як це було в радянський соціалістичний період. Дійсно при соціалізмі було набагато простіше, держава тоді жорстоко гарантувало, а тепер цей механізм гарантій не працює, натомість йому практично нічого немає. А що має бути? Натомість має бути, наприклад, страхування соціальних ризиків.

Передбачаю правильний питання читачів: «Якщо вводити такий механізм страхування, то найімовірніше саме роботодавцям і доведеться платити внески за найманих працівників, так?» Так, звичайно, саме вони і будуть платити страхові внески. Причому, це вже усталена практика в країнах з розвиненою економікою. Такі внески в різних країнах коливаються від 0,15% від фонду заробітної плати у Франції до 0,5% в Естонії. Правда, допускаю, які стогін і виття піднімуть особливо наші олігархи, мовляв, нас оббирають ще й тут. Добре, що є на цей випадок компромісне рішення. Не хоче підприємець сплачувати страхові внески за найманого працівника, нехай тоді виплачує гідну заробітну плату. Тобто у всіх випадках система страхування повинна бути дуже простою і зрозумілою для наших громадян. Або роботодавець сам укладає договір з найманим працівником, потім сам шукає страхову компанію і сам на його індивідуальний персоніфікований рахунок перераховує страхові внески (до речі, ще й може на цьому заробити). Або нехай роботодавець діє через державну систему і віддає все, що належить на користь своїх працівників. Безумовно, сумарний обсяг страхових внесків має бути не «смертельним» для підприємця, але всі ризики найманих працівників роботодавець повинен обов’язково застраховывать.

Експерти Інституту розвитку економіки України вже підрахували, якщо взяти навіть 0,1% від фонду зарплати, то ми б змогли виконати всі страхові зобов’язання на випадок виникнення різних ризиків. Виходить, що з введенням такого механізму, можна легко гарантувати людям, що навіть у найважчому випадку їх матеріальний добробут не зменшиться. А це в свою чергу добре і тим, хто взяв іпотеку, хто взяв споживчий кредит, тобто вони зможуть вже нормально планувати своє життя і, зокрема, свої покупки телевізора, автомобіля тощо

Не знаю, чи можу я від імені мільйонів працівників, зайнятих в нашій економіці, попросити українських законодавців попрацювати над цією актуальною проблемою. Водночас експерти Інституту розвитку економіки України готові внести свій гідний внесок у підготовку такого законопроекту.

Так, ми бачимо, що поточна ситуація дуже складна, але, думаю, поки ще не критична. Наші люди зберігають віру в те, що Президент України і уряд, нарешті, перейде від пожежних соціальних заходів до попереджуючої профілактики. Інакше ми і далі будемо знову і знову здивовано піднімати брови, дивуючись неприємною і тривожної інформації, що надходить з ринку праці та з охопленого військовим протистоянням південно-сходу країни.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України (www.ireu.org.ua)